Їдемо у Кендію

На дворі була середина ночі. Батьки у сусідній кімнаті давно дрімали, світло було лише у кімнаті Арі. Аж тут у вікно її кімнати почав стрімко влучати свіжий сніг, прямо лупив по склу. Відривши вікно, наче зимовий дух проникнув у кімнату, аж потім перед нею з’явився справжній ельф!
- Вітаю! Ви ж Аріана Дональдсон, я не помилилася?
- Так, ви на місці.
- Ну що ж, щиро вітаю Вас з тим, що ви стали учасницею і почесним гостем нашої фантастичної екскурсії! Так, перше, ага! Підготували валізи?
- Ось, - Арі дала ельфу свої речі.
- Чудово, тепер ми з Вами швидко опинимося у санях Санти. Гм-м, візьміть мене за руку.
Дівчинка взяла тепленьку руку милого ельфа у миленькій рукавичці, на якій було написано «Джері, ваша помічниця».

- Заплющте очі, уявіть, наче Ви летите на теплих санях, перед Вами сам Санта Клаус. Сотні сніжинок облітають повз купол, під яким Ви грієтеся, та налаштовуєтеся на захопливий відпочинок.
На мить Аріана наче попала в інший вимір, наскільки вона уявила собі цю картину. Перед Джері з’явився портал, і застрибнувши у нього, вони вже сиділи у величезних санях короля новорічних свят.
- «Мені не віриться… Невже я лечу у першу іноземну подорож?»…
- Так, підхоплюємо ще більше наївних діток, ага. О!... Ще одна наша дівчинка.
- Що, перепрошую?
- Та, то дід жартує! Я ж маю підбадьорити найслухняніших діток!
- Доброї… - Аріана задумалася, як привітатися з новими людьми в ночі, - Всім привітик.
- Ох-ох-ох, доброго дня! Я дуже радий Вас бачити!
- Ще троє учасників, і наші санчата полетять на будинки разом з нами.
- Не бійтеся, найкремезніші олені Вас довезуть до місця призначення, і нічого подібного не буде.
- Я думав, що тут буде пару людей, але аж ніяк ціла група…
- Друзі, ви ж розумієте, що тут ви знайдете собі найкращих друзів, які дуже схожі на вас! Ви усі творчі, цілеспрямовані, обожнюєте самовдосконалення, але водночас в оточенні ви тихі та сором’язливі. А ну скажіть, чи хтось з вас коли-небудь був закордоном?
- Я була у Франції. - сказала Віолетта, дівчинка з дуже гарною шатенистою укладкою та у теплому рожевому кардигані.
- Мріяв подорожувати, але поки тато в армії, а мама на серйозних заробітках, маю вивчати іноземні мови та самостійно подорожувати. - відповів русявий хлопчик зі світло-сірими очима.
- Знаєте, подорожувати – мабуть, найпрекрасніше, що придумала людина. Адже коли ти справді не сидиш на одному місці, а проживаєш життя активно, всі твої хвороби, виснаження, зайві думки будуть поступово покидати твоє, сповнене енергією тіло. – казала їм Джері, поки розкладала подарунки, які ось-ось попадуть до своїх діточок.
Серед різнокольорових пакунків, різних за розміром, підписаних до кожної дитини, лежала тонесенька дерев’яна паличка, підписана «Джефу за жалюгідне відношення до мами». Мабуть, цієї ночі він отримає це на весь наступний рік.
- Пане Клаусе, - звернулася до дідуся Софі, - скільки приблизно в рік Ви даруєте дітям різочки?
- Ох, я ненавиджу дарувати їх дітям, проте приблизно п’ять отримувачів завжди є.
- А як Ви вважаєте, чи варто так карати діток?
- Скільки б тобі років не було, де б ти не жив, кого ти б не знав, ким ти б не був – ти маєш ставитися з повагою до людей. Особливо, якщо це твої рідні, друзі, та люди, які в один момент можуть стати твоєю єдиною опорою. Сам по собі скажу, я намагався ніколи не зраджувати батьків, друзів, і майже до старості завжди мав з ким потеревенити, обмінятися думками та насолоджувався тим часом. В наш час, коли діти у вихованні стали зовсім іншими, підхід має бути таким же.
Ось вони й пролетіли над Америкою, та перед ними повільно відкривався портал у Кендію. Аріана із задоволенням слухала Санту Клауса та його мудрі, сповнені мораллю слова. Миттю вони попали у рожевий, наче блискучу хмаринку портал, з якого почав доноситися приємний солодкий аромат цукерок.
- Ну що, ми з вами майже на місці. Приготуйтеся, приземлення через десять хвилин.
Поки санчата поступово спускалися до низу, ельфи швидко роздали кожному свій білет, який треба буде тримати у себе до кінця подорожі.
- Будь ласка, не загубіть ці квитки. Вони допоможуть вам заходити у ваш дім, снідати, і будуть знаком, що ви учасники нашої екскурсії. Дякуємо за терпіння, бажаємо чудового відпочинку та тільки радісні емоції!
Санчата приземлилися, як на станції потягу. Кожен забрав свої валізи із собою, та Санта роздав дітям їх надійних помічників, з якими їм буде зрозуміліше та зручніше подорожувати.
Аріана спочатку нічого не розуміла – біля неї було маленьке печиво та зефірка, які були для неї охоронцями весь цей час. Ці маленькі створіння взяли її за руки, та полетіли до її нового будиночку – палацу снігової Принцеси.