Пацанська панщина

Перед прочитанням для кращого розуміння рекомендую прочитати роз'яснення певних моментів та персонажів. У вірші присутня українська мова деяких сіл львівської області.

Ключеносець, прораб - персонаж #1

Високий, вищий, довгань, писар - персонаж #2

Низький - персонаж #3

Цап, Кацап, жирний - персонаж #4

Пси, коливанці, кабани, солдати, обірванці - персонаж #2 та персонаж #3

Діл - низ, підлога

Мацаєм - намочуємо щось

Дзиґар - сигарета

Горнєто - чашка

Тисяча - ігра гральними кубиками

Жом - екстрагована січка цукрових буряків

Ґрис - Пшенична висівка

Фіфа - комп'ютерна футбольна ігра

Закриті двері, сірі мов руда
Замок на них немов два кулака
І я стою упершись головою
Й чекаю ключеносця із косою.
Він вже в дорозі, ще зо п'ять хвилин
І увійду я через двері до щурів.
Відкриє він замок сталевий пану 
Та коврик простелить крізь коридор.
І ось прийшов, приніс мені ключі
І каже: "На держи, вони важкі"
І я беру їх, і вставляю в клям.
Раз повернув, раз стукнув той кайдан
І він упав із гуркотом донизу,
А ключеносець: "Ти дурний, я ж знизу".
Дивлюсь донизу, а пацан присів
Взяв тряпку й пильно полірує діл.
Я офігів,
А він з двома слугами приніс з собою ще три чемодани.
Порозставляли під отим порогом
Дістали спирт, дзиґару і п'ють воду.
Питаю: "Нащо спирт, що з ним робити"
А вищий з них: "Берем його щоб мити,
Мацаєм тряпку, і шліфуєм двері.
Ще після того йдем по всій оселі,
Шліфуєм всьо, підлогу і карнізи,
І чисто в хаті, і комар до тя не влізе".
Штовхнув я двері і вони вчинились
Довгань одразу кинувся до хижі.
Нащупав світло, увімкнув, всміхнувся,
А нижчий теж йому у слід влибнувся.
Штовхнув ковра, і низько дав поклін,
А ключеносець гордий за тих псів
Сказав мені: "І що тепер я лох?
Натренив псів, мов тих шакалів двох.
Зробили б все, лиш дай ляща і спирт,
А за дзиґару вставлять в серце штиль".
"Ну молодець", — у слід йому сказав.
Він теж був диким, як отой кабан,
Привчав його до всього, всім служити
Місити хліб, і тапочки носити.
І он якого виховав засранця,
А він своїх вже має коливанців.
Зайшли в кімнату, сіли всі за стіл,
А ключеносець каже до щурів:
"Ви тільки суньтеся до нас в тусовку,
Відріжу яйця і згодую вовку".
Всі погляди на ньому сфіксувались,
А він до нас: " Ви шо понапивались,
Цим тварям треба зразу заявити
Хто з нас тут пан, а хто прийшов курити."
"Ох говорун же ти слуга мій вірний
Зробив би ліпше ти щось більш покірне,
Приніс води та розпалив камін,
А ми зіграєм карти на щурів.
Хто проіграє той жере щура,
А інші ловлять того мудака.
Печуть чи варять - то все на смаки
Хоть втіхи буде хлопцям на боки."
А нижчий мовив: "Ми сьогодні всі
Облили жирного по самії труси.
Наш пан з відром підкрався ззаду нього,
А я тримав із переду дурного.
Вальнув наш пан з відряки той водою,
А цап зі страху: "То послєдні мої,
Штани всі мокрі, вже всьо побливали
Візьму спортивки ви вже замахали"
"Ох втіхи було з того чуть не вмер", —
Сказав високий і подав концерт,
Включив на телефоні 50 CENTa
Так гучно, що аж можна було вмерти.
"А дрова то принесли, кабани,
Чи муравлі залізли вам в штани?
Несіть дрова і будем файно жити", —
Вальнув ключі їм і пішов курити.
Дістав кальян і зразу щей ляща:
"Не гоже, ключеносцю та фігня, 
Бери його і марш собі на двір
Не засирай тим чадом царський дім".
Він глянув в очі, я йому махнув.
Він з жалем повалив курити дур.
А ось солдати вірні два прийшли
Принесли дрова і іще смоли.
"А то вам нащо тут у царський хаті?"
"Ми будемо щурів тим виганяти", —
Сказали хором ті два обірванці
І стали калатати шось у банці.
Прийшов прораб і то всьо він узрів
Махнув рукою і присів за стіл:
"Ну шо мені робити з тими дураками,
Дивись шо роблять з бідними щурами,
Шоб мали вже в каміні розпалити,
То взяли звірів й пхають у горнєто".
"Ми знаєм діло, добре всьо то є
В горнєті зварим теє щуренє".
"Ти ба які хлопаки
Вже можуть брать собі у посіпаки,
Ще місяць їх повчи людській манері,
І відпускай на літо в комбайнери,
І їм прибутку трохи буде з тим,
І ми з тобою вхопимо грошей".
Усі нарешті пельки закривають
І вірно в коло за столом сідають
Іграти тисячу хлопи запланували
В завклуби взяли лист, олівчик і дзиґари.
П'ять кубиків на стіл порозкидали
І хід за ходом ми її зібрали.
Дійшли до бочки всі крім ключеносця,
А виграв той наш писар із листочком.
Воно й не дивно, ми йому не вірим
Він здурить кожного, при змозі на пів фіри.
Так з ним ми були раз на фестивалі
Привіз він ґрису, жому й фіру сала,
А ви вгадайте шо то вартувало,
Дав гривню дітям шоб украли сало,
Ще два за жом і обманув купця
Сказав, що пан вельможний з Боянця.
Віддав безплатно хлоп йому той ґрис
І ще в дорогу дав поїсти рис.
З таким то людом мусим існувати.
Низький до речі любить поганяти
І то не просто по дворі з м'ячами,
А на комп'ютері за кріслом й пластівцями.
Фіфа його життя, його потіха,
А як програє то чекайте лиха.
Поб'є він все, і джойстика й комп'юктор
Тому не раджу грати з ним в такі продукти.
І вірний мій слуга, мій ключеносець
Все ж має вади і живе собі як хоче.
Йому грошей ви ліпше не давайте,
А то пропадуть , скаже: "Ніц ми не давав ти".
І з пунктуальністю проблеми в нього є
Сказав що вже взувається і йде,
А сам за компом ще перловку поїдає
Й хіхікає шо ми його чекаєм.
Таке життя, і люди в нас такі
І то ще в нас нормально на селі.
В сусідів бітки, сварки і скандали
Б'є друга і сусіда він за сало,
А потім каже шо напився, мол пробачте,
А то уже кінець для хлопа - гріб пробачить.
Казали якось ті мої бірванці,
Як пхали буса зранку на світанці.
Поїхали по цапа через села
Забрали п'яного і везли у оселю.
Від'їхали десь трохи зо пів милі
І тут заглох їм віз на тім помині.
Кацап з тих нервів і зі спиртом в сраці
Став ззаду буса вперся й буде пхати.
На метрів триста десь його хватило,
А далі пхали всі по черзі, було мило.
Казали сміху було до всирачки
Лиш жаль, що я не бачив тії рачки.
Ну шо хлопаки вірні, йдем додому?
Закінчились розмови всі на тому
Вони зібрались, взяли причандали
Ключі, колодку, речі і сказали:
"Гудбай щуряки, ми ще ся вернем
Готуйтеся до бою з муравлем".
Низький звернув на ліво, я направо,
А тії двоє десь пішли си прямо.
Ніхто не знає що було там далі
Та більше з ними ми ся не здибали!