Моя свобода слова
Усе в твоїх руках
Життя моє залежить лиш від мене,
Від жаги до творіння, від потреби
Змінити світ, а з ним і вже себе,
Зробити щось важливе, щось живе.
Щось вічне сотворити — диво,
Щоб світ запам'ятався так грайливо,
Так щиро, може щей вродливо,
Тим гордим був щоб я, можливо
Важливим ще, коханим хоть хвилину,
Таким, щоб думали про мене: "Сину,
Землі ти гордий і усіх творців.
Хоч лиш слова це на папері, втім,
Подекуди турбота і любов,
Подекуди зітхання знов і знов,
Подекуди журба і каяття.
Звичайно сміх ще є, звичайно та
Поема дивна, ті твої слова,
Тих творів віз, романів без кінця.
Лишив нащадкам ти краплину слова,
Лишив себе частинку", — Вова,
Хіба ж така подія не чудова?
Чудова, не чудова – неважливо,
Коли не стану тим поетом, сином,
Тих що писали за віки до мене,
Лиш треба вивчити усе — дилема!
Лиш треба заставляти, розвивати,
Ті здібності, ті якості — кохати.
Кохати справу так, як ти свою
І зійдемо ми разом на гору!
31.12.2017
Відредаговано: 20.02.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
