О мій укол гарячий, мов кохання
Пронзаєш ти мене аж до кісток,
Те тіло ніжне, тіло незрівнянне,
І шкіру гарну, теплу мов пісок.
І що ж в тобі, життя, чи смерті доля,
Рятунку спокій знайду, чи помру?
Все ж вірю в силу, в силу незрівнянну,
Гарячий кайф — тебе боготворю.
Цей дотик голки, час мов завмирає
І бачу, як проходить в глибину,
Та розумію, що я відчуваю
Коли сестра втискає рідину.
Тепло проходить в місці пробиття
Тече по тілу, о моя рука.
Закінчення нервові відчувають
Сигнал у мозок дивний посилають,
Пече, чи гріє, страх і каяття,
Не хочу я хворіти, о зима!
Як тільки пройде все, оздоровію,
Вдягатись буду тепло, ох як мрію.
Чи я брешу, говорю ці слова,
Бо хочу в тіло знову відчуття?
20.11.2017
Львів
Відредаговано: 20.02.2024