ГЛАВА 19

СОФІЯ.

 Пройшовши ще пару метрів, я побачила альтанку і пішла туди, він залишився на виході і просто спостерігав за мною, і за тим, що творитися в парку, я так розумію, що тут не було  папарацій, і зрідка поглядаючи на смарт, і щось комусь, то відповідаючи, то на дзвінки, то на повідомлення.

У альтанці я просто сиділа і дивилася в далечінь, Олі був поруч, а Рома не дуже далеко. Все було спокійним і тихим, але мені в цей момент дуже хотілося, опинитися в обіймах Роми, я досі відчувала його гарячий поцілунок на своїх губах. Його погляд зараз ніби пропалював мене наскрізь, все моє тіло було в такій напрузі, і ніби в нього заганяли тисячі голок одночасно чи намагалися спалити живою.

- Знаєш, ти могла і погодитися.

- на що?

- я про те, що він запропонував Соф ...

- він багато чого пропонував Олі.

- ну, я про те, щоб сьогодні до ранку поїхати до нього.. тобі було б корисно, і для твоєї нервової системи… а то твої скиглення і ниття і злість мене чесно говорячи вже дістали, причому дуже

- Ти знаєш мою відповідь і мою думку з цього приводу.

- знаю, але думаю, ти помиляєшся.

- Олі, скажи мені, а з якого часу ти на боці інквізитора?! А? відколи вирішив мене зрадити??

- я на боці чоловіка, який у тебе по вуха втріскався, і зараз він лише в останню роль інквізитор ... і думаю я тільки про тебе дуринду, забула чи що, що я твій здоровий глузд? Тому що свій ти тупо відключила і твориш різну херню яка не має сенсу

- Ууу ...

- Ти ж сама бачиш що до чого…

- Олі, я просто…

- знаю .... але знаєш, є в мене одна ідея ...

- Що ти там ще задумав??

- якщо ти так боїшся, то сходи з ним на побачення пару разів, ну по тихому, щоб ніхто не знав, і тоді зрозумієш все для себе ...

- Ти збожеволів Олі.

- ні, просто пропоную тобі найоптимальніший варіант, причому який дуже і найкраще влаштує всіх

- Гадаєш?

- А що тобі втрачати?

- нічого.

- ось і я так подумав, і знаючи, тебе, в цьому я певен, так що давай погоджуйся без всіх свої вибриків..

І ми замовкли. І тут я побачила, як він підвівся, і, поклавши свій смарт у кишеню штанів, рушив до нас.

- Ну, ось зараз саме твій шанс з ним поговорити, дерзай зла відьма! Не осоромся сама і мене теж!

- ОЛІПМ!

Я на нього зло подивилася, і він притих і забився у куток другої лави, явно злякавшись мене. І тут зайшов Рома і сказав:

- Соф, нам час.

- так швидко?

- Так.

- Чому?

-  мої Хлопці повідомили що твій Стасик намилився додому! Причому раніше ніж я планував

- а як же перевірка до ранку?

- я не знаю!

І тут я помітила  як він нервував і злився  і в мене вирвалося:

- Дідіков ти що ревнуєш зараз?

- Прикинь!

- Боже ти мій ...

- мене бісить той факт, що цей хлопчик буде  простягати свої дрібні неприємні щупальця до тебе, до Моїй ЖІНКИ!

- Ром, я ще не твоя.

- Повір мені, МОЯ!

- я навіть обговорювати це не хочу!

- а доведеться моя солодка відьмочка! Тому що це питання ще не вирішене. А я завжди все доводжу до кінця, і якщо я сказав, що ти будеш моєю, то я зроблю все, щоб так і було! Ти добре мене почула та все зрозуміла? чи мені ще раз повторити? А солоденька моя? Якщо хочеш  я можу, ще й з задоволенням

 І після цих слів він різко схопив мене за руку, притиснув до себе. І, не встигла, я схаменеться, як його губи накрили мої в солодкому млосному поцілунку, який перебив мій кіт, коли почав кричати, наче йому прищемили хвіст. Рома мене відпустив і сказав:

- Знаєш, у тебе не кіт, а ЧУДОВИЩЕ!

- Чому?

- сама знаєш, і ще, наступного разу на наше побачення не бери свого кота, він завжди нам заважає!

- не нам, а ТОБІ, і ще у нас зараз не побачення!

- сьогодні ні, а ось завтра – буде!

- Ром…

- нічого не знаю!

- він буде вдома, він простежить.

- не буде ... він буде зайнятий.