ГЛАВА 14

РОЗДІЛ 14

Софія.

Так все треба заспокойся, з мене сьогодні достатньо я хочу додому та спати. Добре, що нас не спіймали, але зараз терміново треба йти. Чортів Дідіков якогось хера, він знову з'явився в моєму житті. Я тільки звикла з думкою що не потрібна йому, що він забув мене і що ця барбі його досить напхала зіллям, щоб забути мене, а тут таке .... ще і ... він знає що в мене теж все так само без почуттів , що я не з власної волі зі Стасом. Але ще ... ще капець він знає що я відчуваю до нього, саме до нього, як і я, тепер, те що і він до мене, має почуття, і це дуже все ускладнює. Все треба звідси йти. Я швидко пішла, шукати Стаса, і знайшла відразу , він був один на балконі, я підійшла до нього, він глянув на мене і на мою думку він все зрозумів, знову дивлячись в далечінь міста, запитав:

- Ти в нормі?

- так...

- Хочеш піти?

- Так.

- добре пішли..

- А ти не проти?

- Звичайно, ні, Софія я ж говорив одне твоє слово і ми йдемо.

- Дякую..

- все, що б ти була задоволена ...

- Дякую..

І на це він узяв мене за руку і ми, мовчки, одразу пішли до його машини, там нас уже чекав Костя, ми мовчки сіли та поїхали. Коли приїхали, я кулею вийшла з машини і пішла до себе в кімнату, наче мене ошпарили окропом, вони нічого не питали, але я знала, що будуть, завтра, але гаразд потім все вирішу, а зараз душ і спати. І я, швидко прийнявши душ, і лягла спати. Цієї ночі мені снився він - Чортовий інквізитор - Рома Дідіков. Вирішила, якщо сам не напише протягом трьох днів, напишу я, і з цим я заснула.

Вранці я прокинулася, було тихо, ні повідомлень, ні дзвінків, що гаразд. Я пішла у ванну вмилася, почистила зуби, заправила постіль, одягнулась і тут стукіт у двері, що ж я вже знала хто це.

- Заходь Стас...

І він увійшов, зачинив двері, сів на ліжко і відповів:

- Привіт дорога.. як спалося?

- Нормально, а тобі?

- піде...

- кажи що хотів.

- поговорити...

- Про вчорашнє?

- так...

- Тоді питай...

- Він, правда, твій батько, ну той чоловік?

- схоже на те Стас.

- хочеш, можемо цей перевірити.

І я сіла поряд і сказала:

- не потрібно, я йому вірю .... Я ж відьма ... і, можу знати коли брешуть ... і ще він показав ДНК тест ....

- ох, так я забув за це.

- Ну ось..

- а скажи ще мені ось що.

- Що?

- Ти цього нареченого  Наталі, здається, Романа знаєш так?

- ну..

- Тільки правду Софія, прошу ...

- так знаю...

- що ж я не питатиму, як і коли, мені важливо, якщо ти зараз зі мною, значить решта в минулому.

- Так.

Хоча я не думаю, що це так, але нехай думає саме так.

- ось і добре Софія...

- це все?

- ні.

- Тоді кажи…

- я хочу щоб ми цих вихідних злітали в Париж...

Це дуже мило, але я хотіла туди злітати з тим, кого люблю, а не з ним.

- добре, коли?

- сьогодні я буду зайнятий, закінчу зі справами і завтра вранці будь готова з речами але багато не бери.

- звісно..

- чудово тоді пішли сніданок чекає.

- так пішли.

І ми пішли. Сніданок пройшов тихо. Потім він пішов і навіть Костю забрав з собою, і я знову залишилася одна, знову самотність та тиша. І вирішила покликати у гості Агнес:

- я одна, його не має приходь ...

- буду через годину

- чудово чекаю….

І поклавши телефон, до кишені штанів я пішла до бібліотеки.

І через півгодини увійшла Анна Сергіївна:

- Софіє Ігорівно, до вас прийшли…

- Хто?

- ваша сестра Агнесс.

- Проведіть її сюди, будь ласка.

- звичайно Софія Ігорівна.

І вона пішла, я встала і просто стояла біля полиці з книгами, і через п'ять хвилин і зайшла Агнес і відразу до мене. Обійняла і сказала:

- як ти?

- нормально, давай сядемо.

- Давай.

І ми сіли на диван і вона почала:

- Ну давай розповідай!

- Що?

- те що хотіла, ти ж заради цього мене кликала сіс.

- Так.

- тоді давай!

- Скажи Агнес, ти в курсі що там сталося?

- про появу твого блудного татуся, так, мати дзвонила, адже вона знає що ми з тобою спілкуємося, просила переглядати за тобою після цього.

- І??

- Ну, от і скажи мені це І??

- що ж я в шоці, але, не проти, з ним підтримувати зв'язок.

- добре твоя справа, він твій батько, вирішуй сама, але це не, то про що ти хотіла поговорити, так?

- так...

- Тоді давай.. я слухаю….

- він тут, він все знає, і знає хто я ... і з ким ...

- стій тієї хлопець, якого ти любиш і на якого ти любовний приворот для іншої робила, і втекла від нього?

- Так.

- твою ж матір Софія!

- знаю...

- але як??? Ти ж сильна, і завжди всіх нас краще була!

- не знаю...

- ох, Софіє ...

- я, правда, не розумію, або я слабше стала, через це кохання, або та тупа курка щось не те зробила.

- або.

- що чи Агнес??