ГЛАВА 11

Роман.

Сьогодні минуло місяць з того моменту, як я повернувся до столиці з Наталією. Але мене весь цей час не залишало почуття, що все це не правильно, що я зробив щось не так, щось упустив, але що поки не знав, я був немов в якомусь густому тумані. У мене наче деякі деталі з пам'яті просто взяли та відірвали як непотрібний папірець в блокноті А замість них порожнеча, так мене тягне до Наташі, але це скоріше сексуальний потяг, а не серцем, моє серце хоче іншу, але кого я не знаю. Час йшов я з кожним днем у мене спливали, якісь спогади, мені здавалося що вони не мої, але я розумів що мої, і розумів що це не все, це лише пазли. В яких не вистачає частинок, і в них є якась дівчина, але хто ця дівчина я поки не знаю, але відчуваю, що скоро дізнаюся. І ще мені здається що вона мені куди цікавіша, ніж Наталі.

І ось одного дня, а точніше сьогодні був повний місяць, я прокинувся в холодному поті, ніби мене облили крижаною водою після перебування у парній, і тепер я все згадав, абсолютно все і її теж. Її, мою руду нестерпну і зухвалу відьмочку Софію Нікітіну. Ох, же відьма чортова, таки обхитрила, от маленьке стерво. Все ж таки магію використала і вона ще й подіяла от чорт, а вона сильніша, ніж я очікував. Цікаво вона сама чи.. твою ж мати чортова Наталі. Бідолашна моя дорога відьмочка її, напевно, силою змусили це зробити. Так все рано-вранці їду в те місто і знайду її, і примушу, навіть силою якщо треба буде сказати мені всю правду. Після я випив, води, і ліг знову, добре що цієї чортової Наталі не було сьогодні поруч, інакше вбив би, і заснув одразу.

Вранці, зібравши речі, рвонув до неї. Але приїхав і побачив, що її дім  порожній і в місті тиша, і вирішив одразу йти до місцевого інквізитора, він точно повинен все знати. Відчинивши двері, він був шокований,

- Роман ???!!

- Так, я, ну привіт Аркадій, впустиш?

- так, проходь...

І ми зайшли до вітальні, там сіли і він, дивлячись на мене, спитав:

- Навіщо ти приїхав Роман?

- А ти не розумієш?

- Здогадуюсь ...

- У мене може бути тільки одна причина, сюди повернутися і це, ти дуже добре розумієш, лише за нею звичайно!

- Щоб убити?

- ні звичайно, що це за нісенітниця!

- тоді навіщо?

- Зажадати правди!

- Отже, все-таки пригадав усе?

- Так! А ти бачу, знав про це все?

- Так, вона зізналася ... відразу після твого від'їзду.

- От це паршивка!!

- можливо Роман.. а можливо і дуже розумна

- І так, де вона?!!

- її немає Рома.

- Ну, я помітив, що вдома її немає, але де вона??!! Я впевнений, ти знаєш! Тому хочу знати!

- вона поїхала, з цього будинку, міста ... назавжди ...

- Що? Коли?

- на наступний тиждень після тебе.

- І куди не сказала?

- ні, сказала так буде краще для мене.. не знати нічого.

- Значить, знала, що я шукатиму?

- Так, говорила, що ти її шукатимеш.

- Ну, ідіотка!!

- ох, Рома…

- Що??!!

- Закохався?

- Так!! А що помітно?

- звичайно..

- тоді в чому проблема?

- Ти ж знаєш правила.

- так, але зараз інший час Аркадій, і це не злочин.. ми, виглядаємо як звичайні люди, і для всіх такими і є, як і всі люди, можемо любити саме тих, кого ми хочемо ... навіть якщо це буде людина по інший бік…

- Що ж тоді, я можу тільки сказати, роби, як підказує тобі твоє серце Рома…

- я так і зроблю, але скажи ось що Аркадій...

- Що?

- вона... ну.. це все..

- ні не сама, її змусили, шантаж...

- Хто???

- імені не сказала, тільки те що, це була жінка.

- ох..

Ну, тепер точно я переконався, що це справа рук Наталі. От стерво!

- У тебе її контакти є?

- на жаль, ні, Ромо...

- Номер?

- Змінила, я пробував.

- Родичі?

- знаю, що є три сестри і мати, але вона з ним не спілкується, тому і жила тут, де живуть, не знаю...

- Що ж ... шкода звичайно ...

- мені, правда, шкода Рома.

- дякую і за те що є, Аркадій, думаю мені час.

- Рома?

- Що?

- Ти ж знайдеш її?

- Так!! А потім добре випорю!

- Коли знайдеш, бережи її, і не дай опуститись на дно... вона не повинна до цього дійти...вона не повинна втратити себе

- добре..

- вона заслуговує на щастя Рома…

- я знаю. І збираюся їй його дати.

- А зможеш?

- Спробую

- Що ж тоді я радий це чути, і я вірю в тебе, а тепер я проведу тебе!

- дякую Аркадій.

На виході він сказав:

- Удачі тобі Рома.

- дякую Аркадій.

І я пішов, а він зачинив двері. Я швидко в машину. Що ж вона втекла тому що знала що ефект буде не вічний і я її знайду, а я знайду тебе моя руденька і тоді більше ти від мене не втечеш це я гарантую. Приїду до столиці і шукатиму її родичів,по всіх архівах. І я мовчки поїхав.

Наступного дня я зайнявся її пошуком, але все було без результату, поки що. Наталі довелося терпіти тому що поки я не знайду Софію довести, що до цього причетна вона не вийде. Але я був налаштований за всяку ціну знайти ту, яка вкрала моє серце і не дала мені  взамін  свого.