ГЛАВА 10

Софія.

Господи їхати до нього, це ніби потрапити прямо в пекло. Хоча бути зі Стасом, і є Пекло, бо я його не люблю, сказати що ненавиджу, теж не можу, скоріше нейтрально, але вибору я зараз не маю. Роман із цією своєю Наталі тепер, я йому не потрібна, і тим більше він мене вже й забув, а я більше не в змозі бігати від Стаса, я вже втомилася, і здалася цього разу, я просто реально втомилася від цього всього. Тож і погодилася сама поїхати до нього.

Згодом, і ми приїхали до його, великого двоповерхового будинку, з високим парканом синього кольору, великим садом усередині, красивою алеєю з квітами, альтанкою, за будинком навіть басейн. Я вийшла і разом із Костею і мовчки, ми пішли всередину. Там він зателефонував у дзвінок, і нам відчинила двері їхня хатня робітниця Анна Сергіївна, жінка років 55, хоча виглядала вона на 40, мабуть збереглася добре, або не дуже перенапружувалася на своїй роботі. Мене вона добре знала, ми бачились кілька разів, коли мати мене сюди приводила  так сказати знайомитися. Побачивши мене та Костю, вона сказала:

- Привіт мої дорогі, проходьте, господар на вас чекає Софія Ігорівна, і вас Костянтин теж він чекає ....

- у себе? - Запитав Костя

- Так, Костянтине ...

- добре…

І ми пішли прямо до кабінету Стаса. Костя постукав і ми ввійшли. Побачивши нас, він одразу звернувся до Кості:

- Костю лиши нас!

- добре Стас, тільки...

- Костя!

- якщо що я неподалік..

Мабуть, хотів просити мене не чіпати, що ж це мило.

- я знаю Костя.

Тоді він у відповідь кивнув і, зачинивши двері, пішов. І Стас, підійшовши прямо до мене, сказав:

- Ну, привіт моя люба!

- Привіт Стас...

- Що ж сідай…. Поговоримо…

- добре… і я сіла на диван

він сів на другому навпроти мене, і почав:

- Якщо ти боїшся, що я тебе ображу, то, не варто, Софіє, я не завдаю шкоди жінкам, ти це знаєш, а тобі особливо...

- так Авжеж..

- Софія ти ж знаєш що ти мені надто дорога.. навіть більше, ніж я міг припускати… і хотіти…

- Стас я сто разів тобі казала, що не люблю тебе і ніколи не зможу полюбити! Та зрозумій ти це нарешті!!

- знаю, але ж ми можемо бути партнерами…. в цьому всьому…

- як???

- А тут все дуже просто Софія, мені потрібно одружитися, як ти знаєш, щоб моя сім'я відстала від мене. Плюс люблю я тільки тебе, а тобі це потрібно для того, щоб повернути репутацію і статус, і що б і твоя мати від тебе відстала, так що ми можемо допомогти один одному плюс, якщо ти захочеш дитині, я допоможу. навіть нічого не вимагатиму замість цього…

- але Стас...я ...

- знаю.. Але все ж Софія….. це, правда, вигідно нам обом… якби це було не так я б цього не говорив…

- Я можу подумати?

- звичайно, скільки тобі буде завгодно, я не поспішаю у нас ще є час, відповіси, коли будеш готова ...

- я так розумію, що залишусь сьогодні тут? Я правильно зрозуміла?чи може я щось не знаю?

- боюся що так, Софіє, і сьогодні, і весь подальший час... це для твого ж добра... повір мені...

- Що ж, тоді скажи, а Агнес я хоч, можу побачити? Щоб вона за мене не хвилювалася даремно

- так, звичайно, коли захочеш ... і скільки захочеш .... Зустрічі з сестрою я  забороняти  не стану ...

- добре...

- якщо захочеш побачити ще когось із подруг, тільки скажи і я все організую! В будь-який час

- добре Стас.

- Що ж, коли ми всі питання  поки що вирішили, то тепер тобі потрібно відпочити моя дорога…. Виглядаєш ти не дуже, якщо чесно… втомилася у дорозі? Або взагалі?

- так, може й так, сперечатися не буду, кімната та сама?

- так...

- і Стас?

- так моя люба?

- я хочу завтра побачити Агнес, якщо це звичайно можливо…

- звичайно, можливо, Софія, я все влагоджу, завтра вона буде запрошена до нас на обід, разом зі своїм чоловіком... чи ти хочеш лише її бачити?

- Ні, все чудово, мене це влаштовує, дякую.

- радий, що ми домовилися… хоч би в цьому…

- я теж Стас ... я теж ...

- Тоді побачимося пізніше Софія, як ти відпочинеш, на вечері. Так?

- Так….

І я швидко пішла. Прямо у свою тепер уже нинішню кімнату на другому поверсі. Вона була в світлих тонах, з дорогими меблями, великим ліжком, шафою купе, де було дзеркало на весь зріст, і був ще і балкон, і ванна кімната.

Коли я зайшла, то одразу закрилася зсередини, хоча навіщо я не знаю, в будинку без стуку та дозволу все одно ніхто до мене не увійде, такі правила, і плюс Стас не дозволить собі такого, як і силою мене взяти.

І так я пішла до шафи і подивилася, що там є, і побачила свій новий шикарний і дуже стильний і дорогий гардероб, що ж я цього чекала. Я  ж тепер маю виглядати як швіцька левиця, і парадувати його образу.

І я взяла свою валізу, що стояла біля ліжка, дістала звідти, сіру майку і штани, пішла у ванну, швидко прийняла гарячий душ, одягла, те, що дістала і одразу лягла відпочити, заснула відразу, мабуть втомилася я сильно в дорозі і взагалі .

Спала, як не дивно, я до самого ранку. Розбудив мене стукіт у двері, коли я розплющила очі, побачила хатню робітницю:

- Анно Сергіївно?

- Так це я