Цікавий незнайомиць

Швидко зібравшись ми відправилися до зупинки біля якої домовилися про зустріч. Чекати довго не прийшлося як ми побачили знайоме авто Влада яке прямувала до нас на зустріч. Коли авто зупинилося з нього вийшло четверо молодих людей. З усіх них я знала лише одного ну і ним був Влад з яким Діана розмовляла по телефону. 

-Привіт. - розглядаючи мене підійшов незнайомиць. -Я Віталій. А тебе як звати? -упевненим голосов запитав мене молодий чоловік.

-Дуже приємно, я Євгенія, можна просто Женя. -майже пошепки сказала я розглядаючи співрозмовника. Піднявши погляд на нього я побачила високого хлопця. Розгледіти його через пізню пору було важко, але його зріст був майже 1.90, приємний здається хлопець, подумала я розглядаючи його одяг. Одягнутий він був стильно у білу спортивну кофту, джинси та кросівки. Звідки мені знати, що він не маніяк? І чому я виріши, що він приємний хлопець? Задала подумки собі питання, але мої роздуми перервав його голос...

-Яке не звичне та прикрасне ім'я для дівчини! -промовив глянучи мені у вічі молодий чоловік. -Доречі вітаю з закінченням школи, та  успішною здаєю вступних іспитів!

-Дякую! -промовила я.

-Женя, Женя, Женя.... Познайомся це Влад та Альяр - підбігла до мене Діана, тягнучи за собою два незнайомці. -Дуже приємно! -сказала я дивлячи на подругу не розуміючи, що відбувається навколо.

-Ой привіт. Я Діана. Жень ти чому не знайомиш мене з цим прекрасними молодим чоловіком? -запитала мене подруга показуючи у бік де стояв ошелешений усім, що відбувається Віталій.

-Я Віталій. Будемо знайомі. -подаючи руку для рукостискання промовив хлопець.

-Ну ви тут знайомтеся, а ми пішли знайомитися далі з дівчатими. -скащала подруга тягнучи Влада та Альяра знайомити їх з Ілоною та Ангеліною які в цей час стояли та розмовляли із знайомим нам усім Владом.

-Весела у тебе подруга. -сказав Віталій.

-Ага. -сміючись відповіла я.

Сама того не розуміючи але мені не хотілося стояти і далі продовжувати розмову з молодим чоловіком. І я попрямувала у сторону де стояли мої подруги. Ми розмовляли, сміялися розповідаючи веселі історії. Час летів не помітно і вже часи перетнули північ, але розмовляти чесно кажучи було весело і додому не хотілося зовсім. Кинувши погляд на Віталія я побачила в його обличчі сум та невдоволення, але не придала цьому значення слухаючи чергову історію хлопців про їх пригоди. 

Раптом Віталій покликав нашого знайомого Влада і вони відійшли метрів на 10 щоб поговорити. Коли вони повернулися то Влад повідомив, що їм час іхати так як у них є ще справи. Попрощавшись з нами вони сіли у авто і поїхали...