Найкращий вечір

Ураааа... Нарешті я студентка. Як довго я чекала цього дня...

Без єдиного сумніву в моїй голові вирували ці слова. Я так чекала закінчення школи, дорослого життя. І ось нарешті я студентка педагогічного коледжу. Навіть не віриться. Ніби це сон. Ну і як же не відсвяткувати таку подію... Я і мої подруги вступили до вищих навчальних закладів, чому були дуже раді. Домовилися у своїй скромній "компанії" відсвяткувати цю подію.

Вечір, веселощі... Здавалося ніби це все сон який скоро мине. Але це все наявну я дійсно студентка і мої любі подруги також.

-Я маю найкращих подруг - мовила я до своїх любих подруг.

-Звичайно - сказала Діана. -Ми з дитинства разом... Як швидко пролетів час, тепер ми студентки! -Голосно крикнула подруга.

Дружили напевно з пелюшок, ми постійно були разом, у нас весела компанія... Діана, Ілона, Ангеліна ну і звичайно ж я. 

 Вечір був веселим, ми згадували чудові часи у школі, залицяння однокласників та багато іншого. Але іти додому не хотілося аж ніяк і ми вирішили, що вечір потрібно продовжити. Але як? 

-Подруги я знаю, що потрібно робити! - сказала Діана. -Давайте зателефонуємо Владові нехай бере друзів і приїжджають до нас! -З цікавістю додала подруга.

-Чудова ідея. -Сказала з захопленням Ілона.

-Алло! Привіт! Не зайнятий? - запила Діана зателефонувавши Владу.

-Привіт. Та ні не зайнятий, відпочиваємо з друзями. Щось трапилося? - чувся голос крізь телефон.

-Ні все чудово. Є гарна пропозиція, якщо ти звісно не проти. Ми сьогодні з подругами святкуємо наш вступ до вищих навчальних закладів. Хотіли запропонувати Вам приїднатися до нашої компанії. Як тобі пропозиція? - Запитала подруга у співрозмовника.

-Чудова ідея! -промовив Влад. -Зараз запитаю хто погодиться зі мною приїднатися до Вашої "компанії". Через 15 хвилин чекайте нас біля зупинки, що на краю села.- сказав Влад завершаючи розмову.

-Ну ось і все! Вечір думаю буде цікавий. - з радісною посмішкою сказала Діана.

-Любі, а може не варто? - з якоюсь впевненістю, що цей вечір буде мати погані наслідки, ледь стримуючи своє невдоволення промовила я.

-Не хвилюйся все буде добре. Не думаю, що нас з'їдять... -зі сміхом промовила Ангеліна.

Ну впиратися мені було ніяк адже троє проти однієї все ж таки не давали мені шансів щось заперечити.