Моє перше свято

Пройшло вже багато часу, це так мені здається. Я так люблю свою нову сім'ю, але мама не виходить з голови. Інколи я навіть міг на неї злитися тому, що вона залишила мене самого. Ні, не самого, вона, звичайно, хотіла  як краще, але я хотів бути т з нею. Я хотів, щоб ми стали однією родиною: мама, Ромка і мої нові мама і тато, людські мама і тато, але мені потрібна своя мама також. 

Сьогодні в моїй родині якийсь дуже активний день, всі кудись біжать, всі  метушаться, я не розумію що відбувається. Ромка мені сказав, що скоро Новий рік, тому потрібно прикрашати ялинку, але ялинки, тієї що з лісу, в нас не буде. Тому що не можна вирубувати такі дерева, адже зайчикам та лисичкам також потрібне свято, а якщо з лісу забрати ялинку то де ж вони будуть святкувати, де ж вони будуть отримувати подарунки? 

Коли ми почали прикрашати ялинку мені все було цікавим, дуже яскраві іграшки, якісь вогники, які працюють від електрики. Все таке нове та цікаве, яскраве, а найголовніше, що я не розумів, чому ця метушня так піднімала настрій моїй родині і мені також. 

Мама принесла якусь коробку. В ній ще було багато іграшок. Так є же яскравих, різних розмірів. Поки вони прикрашали ялинку, я підійшов до коробки та взяв одну іграшку. Вона була у формі кулі. Темно зеленого кольору. Не знаю чому, але саме вона мені сподобалася. Як потім з'ясувалося, це найулюбленіша іграшка Ромки. І ми разом нею прикрасили ялинку. 

Потім Ромка взяв якусь мотузку, яка була червоного кольору, вся блискуча і якось цікаво потріскувала, і пов'язав мені на шию, а на голову одягнув якусь шапку і сказав, що я собачий Санта Клаус. Я не знав хто це, але всі почали сміятися і я захотів побігати по кімнаті, щоб нам стало ще веселіше. Потім, не знаю навіть чому, але мені захотілося заскочити на підвіконня, мабуть хотів, щоб мене побачив сусідський кіт Митько та позаздрив моєму костюму. Але за вікном я побачив Маму. Вона стояла прямо за парканом і дивилася на мене. Я не міг повірити своїм очам. Це була вона. Її очі я не забуду ніколи. 

Я зіскочив з підвіконня і полетів до дверей. Там я гавкав, скавулів, просився на вулицю. Ніхто з моєї родини не міг зрозуміти, що зі мною. Спробували кричати, але я цього не чув. Мені потрібно було туди, потрібно було до неї. 

Нарешті тато зібрався, відчинив двері та випустив мене. Я вибіг на подвір'я, підбіг до мами і все ще не міг повірити, що це вона. В її очах були сльози, на мої очі вони також почали навертатися. Ми дивилася один на одного і не вірили своєму щастю. Потім почали торкатися один одного лапками. Як же я скучив. 

Вся родина вийшла і не могла зрозуміти хто це. А я не хотів повертатися до будинку без мами, сам не хотів. Ромка зрозумів це одразу. Він почав кричати, що це мама нашого Найса. Казав мамі, що в парку він бачив її, це вона була, точно. А тато сказав, що тепер у нас буде не один а цілих два найкращих друга. 

.... 

Ой, які класні фото вийшли у нас з мамою біля ялинки. Ромка одягнув мамі шапку також. Мама схожа на Снігуроньку. Людська мама сказала, що на Новий рік потрібно загадати бажання і воно неодмінно збудеться. Який же я молодець, що загадував це бажання кожного дня і воно збулося. Я найщасливіший собака. В мене повна сім'я. В мене аж дві мами. Тепер Новий рік моє саме улюблене свято. 

Не забудь і ти , малюче, загадати бажання. Воно обов'язково збудеться, це я тобі точно кажу!