Частина 2.

"Привіт" - відписала я незнайомцю.

"Ти мешкаєш в Києві?" - одразу прийшло нове повідомлення.

"Так. А ти?" - відписала я.

"Зараз в Києві, я тут почав навчатися. Я з Китаю" - відписав мені новий співрозмовник.

"Мене звати Адріана" - відправила я повідомлення, у відповідь прийшло "Можеш називати мене Джеймс, моє справжнє ім'я важке для вас..."

Ми переписувались до ранку, потім обмінялись номерами і перейшли у WhatsApp. Мені дуже сподаобалося спілкуватися з ним: цікавий, веселий, у нас виявилося дуже багато спільного, навіть день народження був в один день.

Якби в той час, я принила спілкування. або б не починала його, як би склалося моє життя? Я іноді задаю собі такі питання але чи хочу я знати на них відповідь? 

Спілкування з новим другом продовжувалось кілька місяців, але до зустрічі поки не дійшло. Я приділяла весь час новому другу, подруги навіть ображались деякий час. Так, я тоді дійсно повністю переключилася на нього. Спочатку була просто цікавість, а потім я почала сумувати за ним а коли він писав в животі починали танцювати кляті метелики. Іноді я з жахом думала "Невже можна закохатися онлайн, в людину яку ти нікли не бачала?"  Так-так - не бачила. за кілька місяців спілкування я не бачила навіть його фото...

Все змінило святкування Китайського нового року. Дуже символічно? Ха-ха. 

Я до того дня навіть не знала коли китайці святкують новий рік. І ось... Вечір... Мені приходить повідомлення: "Ти святкуєш сьогодні?". Я чесно згалада всі свята, але не придумала що я б могла сьогодні святкувати. І одразу прийшло нове повідомлення: "Якщо ти не зайнята може зустрінемось сьогодні?". Від хвилювання у мене підкосилися ноги, але, як ви зрозуміли, на зустріч я все таки пішла. Хвилювалась страшно... Руки і ноги німіли, корвалмент жувала як жуйку... І в той момент коли я побачила високого хлопчинку, закутаного до кінчика носа в величезний шарф, коли побачила чорні, глибокі очі - моє серце пропустило удар і я подумала: "Походу я попала"...