Твердолоба відьма

О, моє нещасне серце! Невже Елвін таки зумів тебе добити своїми витівками, що ти весь ранок ніяк не можеш заспокоїтися? Чи це тебе настільки вразило, як він зранку мало не поцілував мене? Е, ні, любе! Це твої особисті проблеми! Навіть не здумай закохуватися в нього. Нам на такого не вистачить ні нервів, ні шлунку. З такими кулінарними навичками його потрібно бачити виключно на роботі!  

Хоча й так теж погано. А все тому, що сьогодні він одягнувся воїстину святково. Аж погляд не можна було відвести… Якби відвідувачі не смикали — дивилася б на нього, ніби в музеї. Естетика в чистому вигляді. М’який бавовняний светр. П’янкий погляд. Припухлі губи. А в руках свіжа порція випічки, від якої аж слина стікалася в роті. Втім, пам’ятаючи вчорашнє я не ризикнула поласувати ще одним прокляттям.

А от відвідувачам цілком сподобалася ідея Елвіна. Весь день я тільки те й робила, що підносила за різні столики святкові гарбузики та слухала, як компанії заливаються сміхом. Періодично, доводилося підбігати на кілька секунд до самого Ела та обіймати його руку й в такі моменти він ніби ще більше світився на обличчі. В один з таких моментів я навіть не помітила, як він перехопив мене та стиснув за руку.

— В тебе все добре, Айві? Прокляття не турбує? — перепитав він. — Маєш дивний вигляд ще з самого ранку.

— Все прекрасно! — збрехала нахабним чином, відчуваючи табун комах на шкірі. — Побічна реакція твоїх кексів. Голова болить. У тебе такого не було?

— Та наче ні, — здивовано протягнув він, а потім додав. — Хоча я ще не виконав свого…Можливо потім буде щось… 

— Про наболіле, — протягнула, переводячи пронизливий погляд на особисту карму. — Так яке прокляття тобі попалося? 

— Яке…? — спантеличено перепитав він. Кілька секунд ніби нічого не відбувалося, але коли він нарешті розтулив рота — в залі почувся розлючений крик.

— Не буду я цього виконувати! Дістало все! І гра ваша! І ці завдання ці! І правда ваша! — кричав якийсь хлопець, бурхливо розмахуючи руками. — Я не збираюся зізнаватися в почуттях через чиюсь дурну магію! Мої почуття — лише мої!

На якусь мить в залі повисла тиша, а потім почувся грюкіт від вхідних дверей. Я злякано стрепенулася, спостерігаючи як через цю сцену наші клієнти стали ніяково переглядатися та зав’язувати зі святкуванням. А от на Ела ця ситуація вплинула ще більше. Він задумливо стояв позаду та нервово нишпорив рукою в кишені. 

— Не слухай його, красень, — спробувала відволікти його. — Це була прекрасна ідея. І навіть попри наше прокляття, все пройшло чудово. Чуєш? Ті люди ні про що не шкодують. І я ні про що не шкодую.

— Навіть враховуючи, що обіймала мене тільки через магію?

— Годі тобі, Елвіне. Ти ж знаєш, що якщо я не захочу — мене жодне прокляття не перепре. Твердолобішої відьми в цьому світі немає!  От і їх ніхто не змушував. Цілком могли відмовитись. 

— Ти так гадаєш…? 

В залі повисла тиша. Наші відвідувачі поступово стали розходитись по своїх будинках, залишаючи після себе купу сміття, брудного посуду та дивного відчуття жалю. Шкода, що Ел сприйняв чужі крики на свій рахунок. Треба було однозначно з цим щось робити.