Безсовісна маленька крадійка

Який неперевершений арома-а-ат! Святі тістечка, ну як можна було так спокусливо готувати? Не пекар, а смаковий маніяк! Я вже цілу годину намотувала довкола нього кола та зиркала нещасними величезними очима! А цьому — хоч би що там! Тільки ліниво замішував ароматне тісто своїми мускулистими руками та вправно чаклував над вже готовими тістечками, які витягнув з печі. 

Правду казали у світі. Немає нічого еротичнішого за чоловіка, який стоїть за плитою та готує. Аж погляд неможливо відвести. Так і хотілося вихопити з його пальців тістечко з моєю улюбленою начинкою та відкусити. Прямо з цими золотими руками, обмащеними в малиновому варенні…

— Кого ти там вже надумала покалічити? — промовив хрипким голосом Елвін, повертаючи обличчя в мій бік. — Маєш такий кровожерливий вигляд зараз, ніби хочеш когось вбити.

— Можна й так мовити, — тактовно змовчала про те, що не відмовилась би його самого покалічити, щоб він дозволив нарешті продегустувати ці божественні гарбузики різних кольорів. Це було вперше, коли він їх готував на моїй пам’яті. Аромат стояв такий, що можна було захлинутися слиною. Тому мені хотілося швидше скуштувати їх та нарешті перевести подих. — Елвіне? А, Елвіне?

— Навіть не проси, я зачаклував уже частину, — нахабно посміхнувся, відвертаючись назад до форм й накладаючи тісто з листочками.

— Ну, будь ла-а-асочка! — скиглила йому на вухо, обіймаючи за лікоть. — Ти лишень подивися, як вони спокусливо дивляться на нас. Бачиш? Так і шепочуть тобі: “Спро-о–обуй…! Я був створений для твоїх губ”.

— Це я був створений для твоїх губ, а не якісь там кекси! — буркнув він, переводячи на мене свій погляд. А потім закотив очі й повернувся назад до справи. — На кого б ти ще сварилась, якби не на мене…? Та жоден чоловік не витримав би стільки буркотіння.

— Ось тому я його й не шукаю! — блимнула йому очима й прошепотіла. — Навіщо мені той чоловік здався, якщо в мене є ти? 

— Ти так кажеш, ніби я не чоловік, — розвернувся він до мене спиною та став витирати руки паперовим рушником. — Невже я недостатньо…

Мій погляд знову повернувся до свіжої партії спокусливих кексів, які тільки нещодавно витягнули з печі. Вони так самотньо стояли на столі, що було навіть шкода… Он ті, які вже прикрашені, чіпати не можна було — на них вже лежала магія. Але ці, які він лишень дістав, ще були без проклять й так неперевершено пахнули, що я не втрималась та потягнулася рукою до малинового. Мої пальці швидко  схопили кекс та потягнули його до рота, доки Ел щось бубонів собі під ніс. Це було настільки смачно, що я не втрималась та мало не застогнала від цієї насолоди.

— Айві?! — нарешті помітив Ел, що я вкрала одне з тістечок та відкусила половину. 

Робити було нічого, тому я швиденько схопила ще одне й засунула йому в рот, поки він шоковано витріщався на мене, торкаючись губами моїх пальців. Чоловік настільки здивувався моїй нахабності, що навіть скам’янів, не знаходячи слів. Й не те щоб мене мучила совість — аж ніяк. Скоріше вже чомусь стало ніяково від того, як його очі потемніли. Тому я повільно витягнула свої пальці з його рота й винувато опустила погляд вниз. 

— Не дивись так на мене… — тихо буркнула. — Вони такі смачні, що мені ані краплі не шкода, що я їх взяла без твого дозволу.

— Звідки ти їх взяла, люба…? — тільки й зміг він вичавити з себе, дістаючи з рота папірець з якимось написом та швидко ховаючи його в кишені. 

— З тієї миски, яку ти ще не встиг зачаклувати… — ніяково промовила. 

— Та невже…? І яке ж передбачення ти витягнула з цієї купи? Га? — м’яко запитав він, роблячи крок та впритул посуваючись до мене. Міцна рука вихопила з долоні нещасний папірець, а потім віддала мені назад. На невеличкому клаптику було написано “Обіймай першого кого побачиш весь день”. — Це тобі кармічний відкат, люба. Хоча краще б ти витягнула інше тістечко.

— Ти про що? — спантеличено перепитала. 

— Про те, що я зачаклував усі. Й тепер ти будеш вимушена обіймати мене цілий день, Айві. І моя магія змусить тебе це зробити. Безсовісна. Маленька. Крадійка. 

Елвін кровожерливо розвернувся та вийшов з кухні, доки я витріщалася на свій листочок. Це ж треба було так вляпатись…? Не дарма моя матінка говорила, що любов до випічки не доведе мене до добра…