Нестерпна, користилива відьма

“Підстава” —  вісім літер, які крутились в моїй голові всю дорогу до кав’ярні. Це ж треба було напередодні Хелловіну ввести заборону на розпиття коктейлів у громадських місцях! Може в мене виторг в цей день тримався на титанічній впертості деяких нелюдів у грі “Правда або випивка”! А зараз що? Відмовлятися від цього тільки тому, що в тому році було кілька інцидентів з бійками? Так вони й без напоїв прекрасно б’ються! Коли це їм взагалі потрібна була причина, щоб побитися? 

З кожним новим кроком моя нервова система все більше розпалювалась, а образа переповнювала. Не те щоб кав’ярня бідувала, але подібні свята завжди приносили додатковий дохід. А як говорять гноми — гроші зайвими ніколи не бувають. Тому варто було мені ступити на поріг та побачити свого друга дитинства та за сумісництвом головного кондитера, як я не стрималась та стала жалітися на життя:

— Елвіне! — буркнула, скидаючи з себе шкіряну куртку й залишаючи її на найближчому стільці. — Ти вже чув до чого додумались ці безсовісні паразити?! 

— Чув, Айві, — втомлено видихнув він повітря та провів долонею по густій бороді. — Втратили останній глузд. Вже не знають які закони вводити, от і бісяться. 

— І що нам робити тепер? — ображено надула щоки, складаючи руки на грудях. Ел лишень похитав головою на це та став магією перевертати сторінки у своїй таємній кулінарній книзі. — Я може на завтрашнє свято покладала великі надії! А вони…А вони…! Прямо в…

— Серденько твоє нещасне? — мило спробував закінчити мої слова красень, наближаючись впритул й тицяючи пальцем в мої груди.

— Та краще б в серденько! — махнула рукою та розвернулася від нього. — Прямісінько в гаманець… 

— І чому я дивуюсь…? Ти — нестерпна! — ображено пробурмотів він собі під ніс та нахабно притиснув мене до себе, так щоб аж кістки захрустіли. — Нестерпна, корислива відьма, яка думає лише про власну вигоду та гроші!

— А про що мені ще думати? — повернулась до нього обличчям, не розуміючи претензії. — Я — чистокровна відьма у п’ятому поколінні. Це закладено в мене на генетичному рівні!

— Знущання наді мною? — криво посміхнувся Елвін, здіймаючи моє підборіддя вгору та шукаючи щось в очах. Е, ні, любий! Можеш навіть не шукати! Ніякого сорому там немає! 

— До чого тут ти? — не розуміла його натяків. — Це ж не ти ввів цю дурну заборону… І що ми тепер відвідувачам скажемо? У мене столики бронювали для гри “Правда чи дія” ще за тиждень. Тепер що, скасовувати?

— Як варіант, можемо придумати гідну заміну, — задумався про щось Ел, повертаючись назад до стійки на якій лежала кулінарна книга. Його пальці ліниво гортали сторінки, аж поки він не повернув до мене картинку й не тицьнув пальцем в якийсь кекс у вигляді гарбуза. — Можемо замість випивки пропонувати клієнтам маленькі кекси, в яких буде схована дія на папірці. Зачаклуємо на обов’язкове виконання впродовж дня. А щоб відвідувачам не набридло — можемо зробити їх маленькими, з різними смаками та ще й додамо начинки. Що скажеш?

— Скажу, що ти геній, Елвіне! — зраділа та кинулась обіймати зі всієї сили. — Я вже бачу, як завтра в нас буде аншлаг! Тільки ти міг таке придумати! Ти точно встигнеш підготувати все це на завтра?

— Я-то встигну, але я дуже корислива людина, ти ж знаєш, — закотив він очі, глибоко вдихаючи повітря. 

— Не правда! Не може такого бути! — запротестувала в мені відьма. — Ти дуже безкорисливий чоловік. Найдобріший чоловік в моєму житті! 

— Ще й яка правда… — знизав він плечима та повільно протягнув руку в мій бік. — Тому ти мені винна будеш одне бажання, Айві. Згодна?

— Вбивати нікого не буду, — буркнула йому та потиснула руку, поки він свердлив мене хитрим поглядом. — Відпустку теж не дам. 

Цікаво, і що ж він задумав? Останній раз коли Елвін на мене так кровожерливо дивився — мало не вбив у своїх обіймах. Не чоловік — а ведмідь якийсь тактильний. Їй богу, одного прекрасного дня задушить…