Розділ 5.3

Ми були занадто близько. Некомфортно близько для того, хто звик тримати людей на відстані пострілу.

– Еллі, – сказав я, спокійно дивлячись прямо в її панічні очі.

– Що? – пискнула вона.

– Злізь із мене. Поки мій батько не вирішив вийти покурити й не подумав, що ми тут прямо на його улюблених орхідеях…

– Стій! – ще раз пискнула вона. – Не треба продовження, я зрозуміла!

Її обличчя миттєво спалахнуло таким густим буряковим кольором, що його було видно навіть у сутінках. Вона різко смикнулася, спробувала спертися рукою на землю, але її лікоть здригнувся, а незручний підбор зрадливо підкосився, і вона ледь не впала на мене знову.

Я рефлекторно викинув руки вперед, ловлячи її в повітрі, щоб вона не розбила мені ніс своїм лобом. Але мій порятунок виявився ведмежою послугою.

Намагаючись відновити рівновагу, Еллі зовсім не аристократично закряхтіла. Вона заборсалася, мов маленьке, але дуже вперте ведмежа, заплутавшись у подолі власної сукні, відчайдушно відштовхнулася долонями від моїх грудей і, щоб не впасти обличчям у бруд, різко випросталася.

І миттєво завмерла.

Тому що тепер вона сиділа прямо на мені. Осідлавши мої стегна.

Її коліна впиралися у вологу траву з обох боків від моїх стегон, а вся її, хоч і невелика, але дуже відчутна вага притискала мене до землі в максимально компрометуючій позі. Мої ж долоні, які щойно ловили її в польоті, цілком природно та якось надто ідеально лягли на її тонку талію. Великі пальці опинилися якраз під її ребрами, і я крізь тонку тканину сукні відчув, як шалено, наче в загнаного птаха, б'ється її серце.

Еллі дивилася на мене згори вниз, з її зачіски вибилися руді локони, і в круглих очах читалося таке глибоке усвідомлення катастрофи, що її щоки, здавалося, зараз уже задиміються.

– Знаєш, – мій голос прозвучав хрипко й значно нижче, ніж я планував. Мої пальці мимоволі трохи міцніше стиснули її талію. – Якщо ти намагаєшся вибити з мене прощення боргу натурою, руда, то ти обрала надто публічне місце.

– Я… я не… це гравітація! – обурено пискнула вона.

Еллі знову запанікувала й почала борсатися. Вона знову вперлася руками в мої плечі, намагаючись незграбно злізти, але її коліно ковзнуло по землі, натягнувши сукню, і вона тільки сильніше притиснулася до мене, соваючись на моїх стегнах так, що в мене перед очима на секунду потемніло.

– Досить, – глухо, але жорстко скомандував я. 

Ще кілька секунд таких акробатичних етюдів, і мій організм дуже наочно нагадає їй, що я живий чоловік, а не мармурова статуя.

Я перехопив її за талію залізною хваткою, остаточно блокуючи будь-які рухи. Вона злякано охнула та завмерла, дивлячись на мої губи.

– Тримайся, – коротко кинув я.

Не відпускаючи її талію лівою рукою, я різко напружив прес і ривком сів. Еллі тихо зойкнула й рефлекторно вчепилася пальцями в мої плечі, коли її вага змістилася, і вона з моїх стегон зсунулася мені на коліна. Я швидко підібгав праву ногу, міцно вперся ступнею в землю. Потім, обхопивши її обома руками, я єдиним, потужним рухом піднявся на ноги, витягуючи її за собою.

Я буквально підняв її, наче вона нічого не важила. На якусь мить її ноги зависли в повітрі, і ми опинилися стоячи, груди до грудей. Я плавно, але впевнено опустив її вниз, переконавшись, що її кляті незручні підбори надійно стоять на газоні, перш ніж повільно прибрати руки з її талії.

Вона стояла переді мною, важко дихаючи, і відчайдушно намагалася поправити сукню тремтячими руками, уникаючи мого погляду.