Розділ 4

Ось його я точно не очікувала побачити біля себе. Тим паче після того, що відбулось між нами… Невже зараз він наважиться нагадати мені про палкий забутий вечір.

— Пробач, я переплутав тебе зі своєї подругою, — одягає сонцезахисні окуляри. — вона знаходилась неподалік цих лежаків. Видно, що я щось наплутав.

Приємно, що хоча б вибачився.

— У вас настільки близькі відносини з подругою, що ти вирішив зробити масаж її сідницям ? — мої щоки починають червоніти. І я зовсім не розумію чи то від соромʼязливості чи можливо через спеку ?

— Так, все вірно, — киває головою. — можливо, ти не проти познайомитися зі мною після нашого тісного контакту ?

Що він має на увазі ? Я знаходжусь на роздоріжжі думок і не можу скласти свої здогадки до купи. Він натякає про наше минуле проведення часу чи сьогоднішній масаж?

— А ми раніше ніде не зустрічалися ? — прикриваю свій бюст соломʼяним капелюхом.

— Я тобі когось нагадую ? — невже він справді не памʼятає мене ?

— Ти знаєш, через сонце яке дуже сильно засліплює мені очі, я справді погано бачу. Тому скоріш за все я помилилась, — намагаюсь не дивитись на нього.

— Ну то що ? Як звуть красуню ? — сідає до мене на лежак і продовжує заглядати в очі.

— Єва, — тихо вимовляю своє імʼя.

От халепа ! Зараз він згадає мене. Потрібно було вигадати інше.

— Я Міхель, — хлопець розтягує посмішку  і я помічаю його білосніжні зуби.

Усмішка в нього дійсно чарівна. Впевнена, що такого харизматичного та високого хлопця обожнюють дівчата.

— А от і я, — Віта повертається до мене. Через побачене з її рук ледве не падає коктейль.

Я хочу натякнути подрузі про ситуацію яка відбулася між нами. Легенько пальчиком показую, щоб вона мовчала.

Міхель ніби відчуває мою тривогу і голосно говорить :

— Ми тільки що познайомилися з Євою, а тебе як звуть ? — а подруга у відповідь мовчить. Намагається щось сказати, але жодне слово не хоче вимовлятися.

— Я думаю, що ви не проти провести разом час та скласти мені компанію. От тільки друзям повідомлю і ми одразу повернемось до вас.

— Яких друзів ? — починаю заїкатися. — якщо чесно, то нам вже потрібно додому.

— Але ти навіть не встигла покупатись в басейні, — дивується Міхель.

— Чому ти так вирішив ?

— Твій купальник сухий, — роздивляється мене.

— Він встиг висохнути, — тягну подругу за руку та відходжу подалі. — нам терміново потрібно поїхати звідси. Міхель не памʼятає мене. В цьому йому допоміг алкоголь, якого він випив занадто багато в нічному клубі. Тож ніхто не знає про наш вечір.

— Давай залишимось, — Віта благає мене.

— Не розумієш, що його друг Ерік ? Можливо, він також є в цьому аквапарку. А мені дуже не хочеться, щоб він про все дізнався , — помічаю як Міхель спостерігає за нами.

— Єво, ти з глузду зʼїхала ? — подруга шепоче на вухо. — як він дізнається, якщо сам Міхель не памʼятає ту ніч.

Вітка має рацію. Потрібно поводити себе звичайно без зайвих емоцій. Я забуду все те, що було між Міхелем і мною. І познайомлюсь з його компанією. Навіть, якщо доведеться зустрітися з Еріком.

— Ми чекаємо на твоїх друзів, — подруга викрикує до хлопця.

Я намагаюсь зробити вигляд, що все гаразд. Але всередині вирує ураган. Боюсь, що Ерік все дізнається і наше спілкування закінчиться.

Хоча чому я так переймаюся ? Ми з ним не зустрічаємось та не маємо ніяких теплих відносин. Скоріш за все ми просто друзі. Яким подобається проводити час разом.

Я постійно думаю про нього. Де б я не була і щоб не робила. Перед моїми очима  завжди бачу сильного та водночас ніжного Еріка. Він ніби заполонив весь мій простір. І часом здається, що я починаю закохуватися.

Але хіба той солодкий поцілунок в його автівці щось означає ?

Розвага — нічого більшого.

Тому кожен раз коли в мою уяву без дозволу зазирають думки про симпатичного блондина. Я одразу намагаюсь відволіктись на будь — яку іншу тему, лише б не поринути у власні таємні бажання.

— Ходімо, — чую чоловічий голос. — тут такі кралі знайшлися. Можна просто очманіти, — бачу як поряд з двома височенними хлопцями йдуть незадоволені дівчата. Які ледве переплітають ноги, щоб підійти до наших лежаків.

— Якщо вони не хочуть з нами знайомитись ? То навіщо Міхель тягне  їх сюди  ? — бурчить Віта. — Він дійсно думає, що нас цікавить спілкування з неприязними дівчатами ?

— Тсс…— обережно тягну рукою до себе подругу. — зробимо вигляд, що ми дружні та приємні особи.

— Але ж насправді ми не такі, — лунає тихий  нервовий сміх.

Міхель привів незнайомця. І я одразу розчарувалася. Хоча я переймалась через можливу присутність Еріка в цій компанії, але в глибині душі надіялася на нашу зустріч.

— Ми краще в басейн, — одна із дівчат навіть не подивилась в нашу сторону. Гордо підняла голову догори і попрямувала до води.

Щоправда ледве не впала через вологі краї басейну,  але їй це не завадило. Через секунду до неї на допомогу побігла  її подруга.

В цей раз в мене не вийшло стримати сміх, тому я одразу поділилася своїми веселими емоціями з Вітою.

Ми пили коктейлі та розмовляли на всі теми. Я обережно минала розмови про нічні клуби, намагаючись уникнути того вечора, коли ми вперше зустрілися з Міхелем.

не забудьте підписатись на сторінку та поставити вподобайку, якщо подобається книга❤️