Розділ 3.1

Між нами не було нічого серйозного. Лише поцілунок. А як то кажуть, поцілунок не означає — відносини.

Я стояла під холодним душем і намагалась прийти до тями після нічного сну.

Вчорашній випитий алкоголь ще залишився в моєму організмі, тож під його дією я відчувала себе дуже розслабленою. Мені не хотілось сьогодні прокидатися вранці, і йти на співбесіду. Але коли я згадала, що сьогодні вирішується моя танцювальна доля. Одразу підстрибнула з ліжка та побігла до ванної кімнати.

З дзеркала на мене дивилась сонна дівчина. Я намагалась в ній впізнати себе. Але через те, що в мене закривались очі, мені ж все ніяк не вдавалось це зробити.

Коли я глянула на годинник то зрозуміла, що запізнююсь. Відклала свій смартфон подалі та попрямувала до шафи.

Мені потрібно обрати одяг який підкреслить всі плюси моєї фігури. Як виявилось знайти потрібний одяг було важко. Я декілька хвилин дивилась в шафу і не могла зрозуміти, що саме мені одягнути.

Вічна проблема дівчат. Начебто багато речей, а коли дивишся на них, розумієш, що одягнути нічого.

Погляд зупинився на довгій атласній юбці. Пізніше я підібрала відкриту чорну сорочку до неї. З нарядом визначилась, тож прийшов час перейти до макіяжу.

Скромність — це не моє.

Яскрава помада та чітко підкреслені очі підводкою додали мені впевненості. Своїм образом я була задоволена. Підійшла до великого дзеркала, яке стояло посеред кімнати світлого номеру. Мені вже набридло жити в готелі, сподіваюсь, що скоро орендую маленьку квартирку.

Таксі викликала. Поки машина їде до свого місце призначення, я прямую до ліфту. Відчуваю від себе свіжий аромат бузку та ніжних квітів. Обожнюю ці парфуми.

Спустившись на перший поверх, бачу як дівчина на рецепції незадоволено оцінює мій образ.

— Доброго ранку, — вітаюсь, а у відповідь тиша. — не вчили вітатись ? — закочую очі та прямую до виходу.

Якби вона тільки знала, що її гнівний погляд ще більше додав мені самовпевненості…

Дорогою в таксі я ледве не заснула декілька разів. Водій був спокійним і зовсім не турбував мене.

Вийшла з синьої автівки і одразу підняла очі на великий офіс. Спочатку мені здалось, що я переплутала місце. Але перевіривши адресу, зрозуміла, що все вірно.

Нарешті мені залишися один крок до кабінету. А можливо до мрії мого життя.

Двері відчиняються переді мною і я заходжу всередину.

На кріслі сидить дорослий чоловік, який без сорому обдивляється мене.

— Вітаю ! — впевнено говорить, а я намагаюсь усміхатись. — я так розумію, ти Єва ?

— Все вірно, — сідаю поруч з ним. Ми зустрічаємось поглядом, і я одразу опускаю очі донизу.

— Чудово… Ти нам підходиш в колектив, — так швидко ? І заради цих двох слів, я збиралась дві години?

— Оу, дякую, — розгублено вимовляю слова та не розумію, що мені робити далі.

Мені вручають білі бумаги. І я починаю уважно читати кожен пункт документа. Питань в моїй голові не виникає. Я одразу залишаю свій підпис внизу паперу.

— Чудово, — чоловік полегшено видихає повітря. Ми ще декілька хвилин обговорюємо деталі участі в Нічному шоу.

І я задоволена виходжу з кабінету. Радості немає меж. Я зухвало поправляю свою зачіску.

Повернувшись в готель телефоную до своєї подруги Віти. Ми домовляємось про зустріч, і ось нарешті я сиджу за столом в приємному кафе та обираю собі сніданок.

— Я така щаслива, що ти все ж таки досягла свого, — у Віти сяють очі. А я в ту чергу голодним поглядом оцінюю меню.

— Мені, будь ласка, чизкейк та каву, — роблю замовлення, і поки офіціант записує його, дістаю з сумки телефон. — ось такий величезний букет подарив мені Ерік, — показую фото Віті.

— То ось в чому діло… Ти розтопила крижане серце хлопця, — подруга роздивляється фотографію.

— Я сама не очікувала, що отримаю такий подарунок, — червоніють щоки.

— Твій погляд змінився. Єво, ти закохалась ?

— Що ? Ні. Звісно ж ні. — повторюю. Ще мені цього не вистачало. В мене не буде часу на відносини, якщо я дійсно хочу присвятити себе танцям.

— Щось було між вами ? — подрузі не терпиться  дізнатися всі деталі.

— Поцілунок і все, — роблю ковток кави. — вважаю, що ми з ним друзі.

— Тобто це був дружній поцілунок ? — підіймає брови від здивування.

— Напевно, що так, — згадую його губи, а внизу живота зʼявляється відчуття мурашок. — так, досить. Чому ми постійно говоримо про хлопців ? Існує безліч тем, які можна обговорити.

— Не існує цікавішої теми за кохання.

— Мені потрібно відійти до вбиральні, зачекаєш декілька хвилин ? — встаю зі стільця та не дочекавшись відповіді йду до коридору.

Але коли бачу попереду мене знайоме обличчя одразу хочу повернутись до подруги.

— Міхель ? Що він тут робить ? — ледве говорю. Хлопець мене не помічає, він розмовляє зі своїм товаришем.

— Віто, що робити ? — повертаюсь до столу, а вона не розуміє в чому справа.

Але один мій погляд все їй пояснює. І вона одразу змінюється в обличчі.

не забудьте підписатись на сторінку та поставити лайк, якщо подобається книга❤️

Ще його тут не вистачало. Слідкую очима за Міхелем який ніби спеціально дуже повільно заходить до кафе.

Мені хочеться втекти через вікно, лише б він мене не помітив.

— Ти чого така бліда на обличчі ? — питання подруги заганяє мене в глухий кут. Я лише пришвидшено ковтаю слину та сідаю ближче до вікна. — Єво, ну помітить він тебе. То, що з того ? Хіба ти йому щось обіцяла ?

— В мене нарешті почало все налагоджуватись , щодо танців. А якщо Ерік дізнається про спільно проведений час з його найкращим другом, — починаю тихіше говорити. — він вмить зруйнує мої майбутні плани та поки ще нездійснену мрію.

— Вийдемо непоміченими, — легко сказати, але важко зробити.

— Віто, як ти собі це уявляєш ? — подруга мовчить. Тягнеться рукою до своєї джинсової  куртки. — одягай ! — допомагає мені одягнутись. — капюшон на голову, і тебе ніхто не помітить.

Ми прямуємо до виходу. Я продовжую прикривати руками своє обличчя.