Розділ 3

— Як тобі взагалі столиця ? — Ерік йде поруч зі мною. А я мов води в рота набрала, не говорю ні слова. — Ти чуєш мене ? — перепитує.

— Чудове місто. Шумне та досить буденне. Щоправда жара неймовірна, — тримаю себе за голову.

— Ходімо візьмемо морозиво, — поспішним кроком прямує до крамниці. — впевнений, що ти обожнюєш полуничне.

— Чого б це ? — наздоганяю хлопця, бо й не встигла помітити як він відійшов від мене на декілька кроків. — Моє улюблене — це звичайний пломбір.

— Тю ! Так скучно та нецікаво, — ці слова мене починають дратувати.

— А що ти у нас містер загадковість ? З унікальними вподобаннями ? — дивлюсь йому в очі.

— Фісташкове морозиво одне із найсмачніших, — навʼязує свою думку. — Доброго дня ! — вітається з дорослою жінкою. А потім дістає гроші з своєї чорної шкіряної сумочки. — два фісташкових, будь ласка !

— Ерік … — тихо шепочу, але змінити вибір вже неможливо. В моїх руках вже знаходиться десерт. Який починає швидко танути від гарячих променів сонця.

— Не можу промовчати, — продавчиня втручається в розмову. — ви чудово виглядаєте. Ваша пара одна із найпривабливіших, враховуючи ті, що мені довелося бачити.

— Ми не пара, — суворо відрізаю і йду до лавки.

— Не зважайте на неї уваги . У моєї дівчини сьогодні поганий настрій, — Ерік відповідає жіночці. А потім наздоганяє мене.

— Єво, ти так негативно налаштована…

— Тобто ? — намагаюсь зрозуміти про що він.

— Негативно налаштована на нашу прогулянку. Хоча насправді ти ніби троянда. Така ж красива та яскрава, але кожного разу коли я намагаюсь доторкнутися до тебе, колеш мене шипами.

— Тобто намагатись диктувати свої правила та навʼязувати свою непотрібну думку - це нормально ? — підводжусь з лавки.

— Не хочеш їсти морозиво, куплю інше.

— Діло далеко не в морозиві. Я хочу потрапити в колектив нічного шоу. Це моя найзаповітніша мрія. Отримувати великі гонорари за роботу та займатись улюбленою справою. — помічаю як хлопець починає пришвидшено дихати. Ніби пульс в його тілі збільшився в декілька разів.

— Але я тобі казав про небезпеку цього бізнесу ? — перестає їсти холодний десерт.

— Хіба ти мені хлопець чи близька людина, щоб давати поради ? — Ерік голосно вдихає повітря. Робить крок назад, а потім дістає телефон з сумки.

— Гаразд, твій вибір… — в моїх очах зʼявляється надія, хоча я зовсім не розумію, що відбувається.

— До кого ти телефонуєш? — але хлопець лише промовляє

— Тсс, — і залишає мене наодинці.

Мої думки всі переплутані. Я сиджу як статуя, не роблю жодного руху. Хвилини на годиннику завмерли, і я чекаю на його відповідь.

— В мене дві новини, — Ерік повертається до мене.

— Тільки не говори, що одна хороша, а інша погана, — підходжу близько.

— Ні, в твоєму випадку дві хороших. — тремчу від очікування. — тебе готові прийняти в колектив, але завтра потрібно прийти на повторну співбесіду. Кастинг ти пройшла, але потрібно вирішити деякі деталі, — не встиг він договорити, як я вже скачу від щастя. — зачекай, — бере мене за руку.

— А інша ? Ну ! — вдивляюсь в очі, щоб знайти відповідь для себе.

— А інша чекає тебе біля моєї машини.

Ми вирішили повернутись до його автівки. Всю дорогу я уявляла як буду сяяти на сцені в новому колективі. Як в один день зміниться все моє життя і я нарешті відчую себе щасливою в танцях. Мої міркування вмить зникли, після того як багажник машини відчинився. І я побачила величезний букет білосніжних троянд.

Здається, мій рот відкрився від здивування та неочікуваності разом з ним. Погляд Еріка наповнився мужністю та захопленням. Він дивився на мене так, ніби побачив вперше. Його руки потягнулись до квітів, а я з своєю нерішучістю так і не змогла зрушитися з місця.

— Я обрав найгарніші квіти для тебе, — букет неможливо було втримати. Мої руки ледве підняли його. Тому довелось залишити його в машині.

— Ерік, ти вмієш робити сюрпризи, — з захватом в голосі сказала. — коли ти встиг замовити квіти ?

— Таємниці не відкриваю, — його хитра посмішка почала мене приваблювати ще більше. Я підійшла до хлопця та ніжно обійняла його у відповідь на подарунок.

— Тож я правильно розумію ? Твої плани змінилися і тепер ти не їдеш додому?

Відповідь було очевидною. Тому я мовчки кивнула головою.

Сьогодні ми цілий вечір провели разом. Ерік запропонував поїхати до високого схилу, щоб подивитися на нічне небо.

— Тут так красиво, — ми сиділи в машині та дивилися один на одного. Раніше таку романтику я бачила лише в кіно. Тому я насолоджувалась кожною секундою нашого спільного вечора.

Келих шампанського знаходився в моїй  руці, я намагалась обережно його тримати. Але через неуважність випадково розлила на себе алкоголь.

— В мене є вологі серветки, — хлопець відкрив бардачок та почав шукати пальцями серветки.

Знайшовши їх, він обережно почав витирати пляму з мого одягу. Я слідкувала за кожним його легким рухом. Він робив це непоспішно, ніби насолоджувався процесом. Мені здалося, що саме зараз Ерік намагався показати своє ніжне ставлення до мене.

Потім хлопець різко підняв свої очі та наблизився до мене. Я відчула зворушливе зближення між нами. Він глянув на мої пухкі вуста. Очі загорілись бажанням, і він без жодного попередження впився в мої губи. Гарячий поцілунок наповнив моє тіло тремтінням.

Чоловіча долонь доторкнулась до мого плеча, а я у відповідь стиснула іншу його руку.

не забудьте підписатись на сторінку та поставити лайк, якщо подобається книга❤️