Розділ 2.1

— Ооо, я знайшов цілу пляшку шампанського. Чи ти говориш, що нам вже достатньо ? — хлопець тягне руки до найвищої полки на кухні. Краєм ока дивиться на мене та зухвало посміхається. — Ну чому ти мовчиш ? Невже передумала зі мною влаштовувати романтичний вечір ?

Його зіниці збільшуються. Очі горять бажанням.

— Звісно ж ні, — спокійно відповідаю.  — мені подобається ця квартира. Воно дуже простора і має доволі теплу атмосферу, — примружую очі, щоб розгледіти кришталевий посуд який знаходиться на столі.

— Моїх батьків, — Міхель наливає шампанське в келих.

— Все, все ! Досить, — прибираю рукою свій напій.

— Що я говорив ? Аа, точно. Квартира належить моїм батькам. Престижна квартирка та ще й в самому центрі столиці. — акцентує увагу на свої словах.

— Я вже давно зрозуміла, що ти з багатої родини, — роблю ковток. — тільки чим ти займаєшся ? — заправляю волосся за вушко.

— Так набагато сексуальніше, — Міхель повертає кучеряве пасмо в попереднє положення. — твоє волосся пахне трояндами. — нахиляється до мене ближче і занурюється в зачіску.

— Ігноруєш моє питання ? — вперто запитую.

— Ти чого ? Хіба це те, що нас зараз цікавить, — хлопець запалює свічки. Намагається створити романтичну атмосферу. — світло вимкну, — попереджає.

— А якщо я боюсь темряви ?

— Коли я поряд з тобою, то можеш ні про що не хвилюватися, — останнє, що я бачу - це його задоволену посмішку.

Світло вимикається, а свічки палають немов зорі. Погляд Михеля зупиняється на моїх грудях. Він повільно роздивляється кожен сантиметр мого тіла.

Потім жадібно бере мене за талію та починає цілувати шию. Я відчуваю різкий прилив емоцій. Моя боротьба з собою стає неможливою. І я нарешті стискаю його широкі плечі.

Чую як його серце відбиває швидкий ритм. Хлопець підіймає мене на руки і через тепло його тіла, я відчуваю себе легкою пірʼїнкою.

— Хочу щоб ти запам’ятала цю ніч надовго, — ці слова ще більше зваблюють мене. Перед очима зʼявляються найбажаніші таємні бажання та можливості, які я ще не встигла втілити в реальність.

— Тоді зроби все, щоб я відчула кайф та незабутню насолоду, — прикушую верхню губу.

Свічки мерехтять в темноті , нагадуючи мені про реальність цього моменту. Але мені вже байдуже на будь - що. Насолода прийде вже за декілька хвилин, тому я з нетерпінням чекаю на неї.

Будильник. Навіщо мені цей ранній підйом ? Незадоволено відкриваю очі. А вони не хочуть розкриватись. Здається вчора занадто багато випила алкоголю.

Намагаюсь рукою дістати смартфон, щоб вимкнути цей дратівливий звук.

Мені не вдається дотягнутись до мобільного, але за декілька секунд він сам вимикається.

Перевертаюсь на ліжку, і біля себе помічаю широкоплечого здоровання.

— Нічого собі, — автоматично вкриваюсь пледом. — що я тут роблю ? — намагаюсь згадати всі події які встигли відбутись вчора ввечері.

Не довго думаю зазираю під ковдру і бачу своє оголене тіло.

— Очікувано, — бурмочу собі під ніс. Голова як наче розривається. Біль такий гострий, що віддає у шию. — Єво, ну як ти могла так напитися.

А хлопцеві, який знаходиться біля мене на ліжку. Хоть би що ! Головне міцно поспати та вимкнути будильник. Ну хоть з чимось він впорався.

Перед очима зʼявляються солодкі спогади ночі. Починаю червоні через згадані еротичні сцени.

— Ну нічого собі, — не можу втримати емоції в собі. По тілу блукають теплі, приємні мурахи. Я все ж таки наважуюсь подивитися на хлопця, який не давав мені спати цілу ніч.

Тепер я розумію через, що він лежить такий втомлений та сонний !

Обличчя Міхеля таке гарне, що я зубваю про все на світі. Довгі вії та густі брови, коротка зачіска та пухкі губи. Ямочки на щічках майже такі як в мене.

Дивлюсь на хлопця і геть не соромлюсь. Здається, його слова вірні. Я цю ніч запам’ятаю надовго.

Неочікувано починає дзвонити телефон. Але не мій, а мого нового друга.

— Це тепер так  стають друзями ? — починаю сміятися через свої думки.

Вимикаю звук на айфоні, і випадково помічаю фотографію та знайоме імʼя. Тихенько тягну смартфон до себе, щоб детальніше глянути на зображення.

І в моїх очах зʼявляється шок.

— Ерік ? — прикриваю рот, щоб не вигукнути лайливі слова. — Дідько … Вони, що знайомі ?

Пульс пришвидшується і я швидко підіймаюсь з ліжка. Міхель зітхає та продовжує спати. Я ледве не падаю, через постіль яка волочиться за мною. Швидко шукаю свій одяг та одягаюсь.

— Мені ще цього не вистачало…

Дивлюся на себе в дзеркало, потім беру в руки сумочку та тихесенько відмикаю вхідні двері.

Глибоко вдихаю свіже повітря та прямую до виходу з підʼїзду. Мені терміново потрібно викликати таксі, і сподіваюсь мене ніхто не помітить. Хоча …

Згадую про свою нову подругу Віту, яку я випадково вчора залишила в клубі.

— Сподіваюсь вона не ображається, — шукаю мобільний в сумці. — та де ж він ? — незадоволено фиркаю.

— Ало ! Віточко, рятуй , — скидаю геопозицію в чат з подругою.

— Не переймайся, я зараз буду. Але в тебе немає совісті, — намагається сваритись.

— Так вийшло, і я дійсно винна перед тобою, але мені потрібна твоя порада, — відходжу подалі від підʼїзду з якого тільки що вийшла.

— Через декілька хвилин… — Віта замовкає . — що ? Єво, що ти забула в районі Міхеля ?

Та що ж це таке ? Вони всі знущаються з мене ?

— Ти його знаєш ? — засмучено запитую.

— Значить все ж таки з ним… Ні , особисто не знаю.

не забудьте поставити лайк, якщо подобається книга❤️