Розділ 1.2

— Агов, — підʼїжджає чорний мерседес. А з відкритого вікна гукає знайомий голос. — ти ледве тягнеш цю валізу, — визирає Ерік.

— А тобі то що ? — гарчу. — якби не ти, все було б інакше.

— Сідай в автівку, підвезу тебе, — напевно думає, що якщо в нього є гроші, то я погоджусь на будь - яку пропозицію.

— Не треба, і так від тебе багато проблем, — навіть не дивлюсь в його сторону.

— Як хочеш, — його красиве обличчя виблискує на сонці.

Байдуже ! Яким би він красивим не був, він все одно зухвалий хлопець. Який зіпсував мій настрій.

Дорога машина відʼїжджає, а я ледве плентаюсь. Та ще й ця валіза важка. Таксі викликати мені не вдалось, бо розрядився телефон. А просити допомоги в перехожих це не мій варіант. Я краще сама знайду вихід з цієї ситуації. І чому я така ?

— Яка краля ! А яка фігурка… Груди просто сок, — незнайомий чоловік опиняється поряд зі мною, і безсоромно оцінює мої форми.

— Геть пішов ! — обурююсь. — зараз приїде мій тато, а він працює тренером в залі. Накачаний здоровань, отоді і побачимо, що він з вами зробить.

Не знаю чи правдоподібно це звучало, але неприємна особистість відійшла від мене і попрямувала своєю дорогою.

Ручка валізи вирішує вичерпати всі мої нерви, яких зовсім не залишилось. І ламається прямо в моїх руках.

— Дідько. — намагаюсь ремонтувати чемодан, але нічого не виходить.

— Я ж казав, що тебе потрібно відвезти, — неподалік з кафе виходить Ерік з кавою в руках. Крутиться біля мене, а потім бере в руки валізу. — давай занесу в багажник.

— Ей ти чого ? — намагаюсь забрати від нього свої речі. — Мені не потрібна допомога від тебе.

— І чого б це ? — хлопець нахиляється до мене. Я одразу відчуваю холодний чоловічий парфум. Його зріст достатньо високий, і мені важко дивитись йому в очі, через палке сонце. Яке ніби намагається осліпити мене.

— Хоча, — змінюю тон голосу на більш хитріший. — відпрацьовуй тепер за мій потрачений час на твоєму безглуздому конкурсі.

— Ого яка, — він ніби насміхається наді мною. — ну то що, давай в машину.

Сідає в мерседес, а я незадоволено цмокаю язиком.

Шкіряний салон та приємна прохолода нарешті налаштовують мене на відпочинок. Так і хочеться закрити очі та заснути на мʼякому сидінні.

— То ти кажеш, що хотіла працювати в нічному клубі ? — мені звісно не хочеться з ним говорити, але доведеться підтримати розмову.

— Там достатня зарплата. А мені , молодій дівчині потрібно багато грошей на мої забаганки, — бачу як він намагається приховати смій сміх. — і що смішного я сказала ?

— Клуби така собі ідея. — поправляє своє волосся. — краще спробуй себе в чомусь іншому.

— Але я люблю вечірки, і час весело проводити. Ми з моєю найкращою подругою дуже часто відриваємось в таких місцях.

— І напевно шукаєте пригоди для одного місця ? — він повертається до мене, і геть не дивиться на дорогу.

— Ні, просто відпочиваємо.

— Захар мій прекрасний знайомий. І мені чудово відомі його проєкти. Він обирає дівчат з чудовоми фігурками, ось як у тебе, — оцінює мене. — але вони здатні не тільки на танці.

— Ти знущаєшся ? Це все відмазки … Ти просто захотів мені помститися за те що я зайняла в твою гримерку. До речі, як тобі твої сорочки ?

— Які сорочки ?

— Тобто ? — не розумію його питання. — ті, що ти мені показував. В шафі знаходились, там їх достатня кількість.

— Ааа, то тож не мої. Колега по роботі вирішив свої речі розмістити в моїй кімнаті . — упс, як незручно вийшло. — А чому ти запитуєш ? Бренд хочеш дізнатися ?

— Довези мене до готелю, — переводжу тему, бо не хочу щоб він дізнався, що я зробила.

— Ти в цьому місті вперше ?

— Якщо чесно то так. Я народилась в доволі великому місті, і планувала жити там. Але коли почула про ваш кастинг, — надуваю губи, бо згадую про його слово «Ні». — то вирішила приїхати сюди. Ще декілька днів тут погуляю, і повернусь до найкращої подруги.

— Чого вона з тобою не приїхала ? — йому настільки цікаве моє життя ?

— Залишилась зі своїм хлопцем. А мені хотілось заробити гроші та провести літні канікули в новому місті. — він мовчав, ніби прокручував в голові мою відповідь.

— Навчаєшся ? — запитав хриплим голосом.

— На магістратурі. Все, досить говорити за мене. Розповідай щось про себе, — спрямувала свій зір на його накачані руки.

— Пропоную тобі провести це літо тут, — Ерік серйозно налаштований. — буде весело.

— Смішно, — фиркаю.

— Літній, курортний роман, — починає розганятись до високої швидкості, а я в паніці хапаюсь за ремінь безпеки, який майже не тримає мене.

— Не переймайся, мене тут всі знають. Як то кажуть, мажорчик якому можна все і всюди. — викрикує. — то що, сьогодні в нічний клуб ?

— Ти куди їдеш ? — ігнорую його питання. — ми проїхали готель в якому я повинна була зупинитись.

— Довірся мені, я краще знаю, що тобі потрібно, — звідки в нього стільки самовпевненості ?

Перший день в незнайомому місці. Я сиджу в дорогій автівці, а поряд хлопець, який не хоче казати куди саме мене везе.

Чудово, Єва. Сподіваюсь ти не влипнеш в халепу. Бо літні інтрижки мені не довподоби. Особливо з таким настирливим самозакоханим бруталом.

Ерік мене не слухає. Лише час від час кидає на мене свій гострий погляд. Я дивлюся у вікно і розумію, що мені ця дорога зовсім незнайома. Хоча розумію, що я в новому місті вперше. То кожна вуличка мені буде чужою.

— То куди ми їдемо ? — все ж таки намагаюсь дізнатись. Не впевнена, що цьому хлопцеві можна довіряти.

—  В ресторан,  а вже потім розберемось, — сухо відповідає. — якщо є бажання поїхати в клуб, то я заїду за тобою ввечері.

— Навіщо мені в ресторан ? - обурено викрикую. — мені номер для проживання потрібен. А ти привіз мене не зрозуміло куди.

Машина зупиняється, і хлопець повертається до мене обличчям. На його вустах грає самовпевнена посмішка, а очі бігають від одного краю до іншого.

******