Розділ 1

Увага від хлопців завжди була присутня в моєму житті. Вони постійно намагались втрутись в мій особистий простір та вирішити проблеми. 

Проблеми, які самі ж і створювали.

Але причина не в цьому. Поїхати до великого міста я вирішила через власні бажання. Я повірила в свою удачу та успішність, до того ж, подруга завжди говорила такі слова :

— Ти подивись яка ти красуня ! Чоловіки голови собі скрутюють, коли ти проходиш повз них. І це б лише глянути на тебе краєм ока, — вона постійно про це згадує.

— Він же все чує, — тихо шепочу та намагаюсь замкнути рота подрузі. 

— Нехай чує і бачить, — акцентує увагу на своїх словах. 

Маша моя найкраща подруга. Говірка красуня. Не знаходиться хвилини, щоб відчути тишу та спокій. Вона постійно щось гомонить собі під ніс, намагаючись вчити мене життю. 

Ми дійсно вважаємо себе одними із найкращих дівчат нашого міста. Можливо трішки самовпевнено, але впевненість не завадить мені в столиці. 

До речі, ось я вже стою на вокзалі з рожевою валізою в руках. Темно - каштанове волосся обережно закладене назад, лише густі брови визирають з - під капюшона.

— Таксі, майже безкоштовне, — смуглявий чоловік  шукав нових клієнтів, а побачивши мене, одразу підморгнув.

— Ой, ну ні, — скривила обличчя і дістала телефон, щоб глянути яка година. 

Можливо я здуріла, а можливо це найкраще рішення мого життя. І після цієї події моє майбутнє зміниться до невпізнаваності . Але приїхала до нового міста я, через кастинг на масштабний танцювальний проєкт. Це було моєю давньою мрією. Потрапити до групи найкращих танцівників та отримувати достатні гонорари, через проведення шоу. 

— Абсурд ! — перебила мої роздуми незадоволена перехожа. — Де ви бачили такі ціни ? Геть подуріли зі своїми магазинами. 

Полегшено видихнула тепле повітря, хоча на дворі була прохолодна погода. Лише кофтинкі мене вдалось  зігріти. 

— А я вже встигла подумати, що це знак долі. І після цих слів доведеться купувати білет до рідних країв. — подумки промайнули слова, і я покрокувала до автобуса, який ніби спеціально промайнув мою зупинку.

— Дідько, — викрикнула, що аж всі оточуючі люди звернули на мене свою прискіпливу увагу. 

І куди вони тільки поспішають в таку рань, невже їм вдома не спиться. Сідаю на мокру лавочку, і на мить закриваю свої сонні оченята. 

Думки повертаються до мого рідного міста. Вона достатньо велике та сучасне. Саме там я закінчила університет творчості та здобула спеціальність хореографа.  Танці це моє життя, без них я не уявляю свого існування. Іноді мені здається, що замість перших кроків в дитинстві, я виконала складний, хореографічний рух.

Тож після побаченого, моя мама була зобовʼязана віддати мене до танцювального гуртка. Перебування в якому, на той час коштувало немалих грошей. Але батьки доклали всіх зусиль, щоб їх старша донька відчувала себе щасливою. 

— Цікаво, що там Мішка ? — перед очима зʼявився молодший братик - бешкетник. Різниця в нас десять років. Я досі не можу повірити в те, що час невгамовний і біжить дуже швидко. 

Ще нещодавно мати лише дізналась про свою довгоочікувану вагітність, а вже  в цьому році йому виповнилося дванадцять років.

— Дитино, тобі ж холодно. Проспиш все на світі, — відчула, як мене ненароком штовхнули в плече, яке ще досі болить через постійні тренування.

— Аа ? Що ? — розгублено запитала, протираючи очі. 

В автобусі не виднілося вільного місця, і скоріш за все незнайома бабуся вирішила мене розбудити, задля своїх потреб. 

— Ви хочете, щоб я вам поступилась місцем ? — дивне питання. А по обличчю незнайомки, одразу прочиталась відповідь.

Я повільно піднялась, і відчула як хтось прижався до моїх стегон. Не збираюсь терпіти таке відношення до себе, тож одразу повернулась до людини обличчям.

— Пробач, не хотів тебе образити, — на мене зухвалим поглядом дивився високий брюнет. Він ніби поїдав мене очима, роздивляючись мої ямочки на щоках та пухкі, потріскані вуста від прохолодної погоди.

— Відійшов ! Зайвий раз пояснювати не буду, — ледве вчепилась рукою за валізу, яка вже почала котись до вхідних дверей.

— Тут просто мало місця, — таке собі виправдовування. І що тепер потрібно хапати мене за бедра. Чи можливо мені здалось ? 

— Гаразд, — награно посміхнулась. — не чіпай мене більше. —  сильний характер відчувався в моєму ніжному голосі. Та й це не дивно, я ще з раннього дитинства загартовувала себе для сцени. Намагалась бути відважною та твердою в своїх рішеннях. Мої голубі очі на вигляд дуже покірні та лагідні, але саме в них сховалась моя хитрість. 

Ми майже доїхали до великого павільйону. І мені, навіть, вдалось витіснутись з великого натовпу маршрутки. Мене ледве не зачавили, як найменшу букашку.

Величезна будівля, поряд з нею припарковані дорогі автівки. 

Мені відомо, що на кастингу будуть присутні продюсери, сподіваюсь вони оцінять мої танцювальні здібності.

— І ти сюди ? — ледве не падає на мене. — невже танцівниця? 

Мене наздоганяє хлопець з автобуса.

— А тобі яке діло ? — незадоволено відповідаю.

— Я Ден, — впевнено говорить своє імʼя . — запамʼятай мене , — розтягує хитру посмішку та біжить до павільйону.

Я встигаю лише мовчки закотити свої очі.

****** 
 

Дзеркальні стіни, мраморна підлога. Інтерʼєр вишуканий та дуже стильний. Я вже й почала сумніватись, чи справді приїхала в потрібне місце.

Дістала айфон та перевірила своє місцезнаходження. Здається, що не помилилась. Безліч незнайомих людей, які зайняті своїми справами. Нікому немає до тебе діла, всі поринули в свої роздуми.

— Шкода, що Машки поряд немає. — тихо вдихнула я. — Вона також хотіла прийняти участь в цьому відборі. Але їй не дозволив хлопець.

І що значить не дозволив ? В мене в голові не вкладається це слово. Він взагалі погано на неї впливає, і постійно забороняє весело проводити час.

Скільки разів я не намагалась їй пояснити, і повідомити, що це неправильна позиція партнера. Вона на все відповідала :