Епілог

Переводжу погляд на зосередженого Максима, який керує моєю старенькою «Шкодою». Моїх губ торкається легка усмішка, коли згадую нашу минулу поїздку до моїх батьків. То був початок нашої історії: тільки тоді ми їхали на його навороченій тачці й майже всю дорогу сперечалися.

Причиною цієї поїздки знову є Емілія, точніше — її маленька донечка. Сестра народила три дні тому, і от зараз ми їдемо знайомитися з крихітним дивом — моєю племінницею. Мені не терпиться швидше її побачити, взяти на руки...

Хвилююче передчуття збурює мою кров: все всередині тремтить, грудна клітка здіймається від нерівного дихання. Розумію, причина не лише в очікуванні зустрічі з Емілією та її донечкою.

Мама. Ми не бачилися з нею після скандалу із статтею. Були, звісно, телефонні розмови, після яких я почувалася розбитою, нікчемною, агресивною... Після чергового такого дзвінка й розтрощеної тарілки я звернулася за допомогою до психолога. Кілька місяців терапії — і нарешті я почала поступово відпускати ситуацію. Я пропрацьовую свої образи й вчуся будувати стосунки з собою в першу чергу. І ось сьогодні буде перша зустріч — проміжний екзамен, так би мовити.

Щодо нас з Максимом: ми проходимо процес притирання один до одного. Бувають складнощі, сварки, але поки що ми успішно їх долаємо. Ми з’їхалися; про весілля й дітей говорити ще зарано — спочатку потрібно побудувати міцний фундамент для наших стосунків.

За ці трохи більше ніж півроку наше життя змінилося дуже сильно. Ми почали з початку у всіх сенсах цього слова. Попри мої спроби вмовити Максима помиритися з дядьком і спробувати повернути собі посаду, він залишався категоричним. Максим вирішив йти своїм шляхом, хай як це непросто. Я, звісно ж, підтримала коханого, і кілька місяців тому ми відкрили власне агентство з надання маркетингових послуг. Довелося ризикнути: власний бізнес вимагав капіталовкладень, тому Максим продав квартиру, машину, використав заощадження, взяв банківську позику. Саме тому їздимо ми на моїй крихітці й винаймаємо однокімнатну квартиру. Скромно, але ми щасливі. Відчуваємо себе вільними, незалежними від чужих рішень і упереджень. 

Агентство тільки зараз почало приносити дохід, але весь він поки йде на погашення кредиту й реінвестиції. Ми ж живемо за рахунок дивідендів від «ТехноЛюкс». Точніше, не так: живемо на частину дивідендів, решту вкладаємо в розвиток агентства.

Ми з Максимом дуже заклопотані, бо на початках майже вся робота лягла на наші плечі; зараз вже трохи легше, але попереду важкий шлях.

Щодо моїх стосунків з Маргаритою — тут теж є певний прогрес. Ні, великої любові між нами не виникло; скоріше встановився нейтралітет. Вона не лізе на мою територію, я — на її. Хоча в деяких аспектах ми з нею навіть ситуаційні союзники — наприклад, у спробах примирити Максима з Марчуком. Що правда, мотиви трохи різні: я хочу, щоб у дядька з племінником відновилися нормальні стосунки; Маргарита ж мріє повернути компанію.

«ТехноЛюкс», до речі, досі очолює Мишков — з мовчазної згоди Максима. Він категорично відмовляється відновлювати справедливість; питання щодо замовних статей досі не піднято. Аня отримала підвищення: тепер вона особиста помічниця генерального, а за чутками — ще й його коханка. Після всього ми з нею остаточно розірвали спілкування. А от дружба з Ульяною стала лише міцнішою: вона час від часу допомагає нам з агентством і є частою гостякою у нас вдома.

На цьому історія Дани й Максима закінчується. Далі вони долатимуть свої життєві перешкоди поза нашою пильною увагою. Всім, хто був зі мною в процесі, щиро дякую — для мене це надзвичайно важливо. Діліться своїми коментарями, мені важлива ваша думка. І маленьке прохання: підписуйтеся на автора, щоб не пропустити нові історії. З повагою, ваша Яніна Стець. 😊