Розділ 33

З моменту від’їзду сестри пройшло вже два дні, а я досі не можу заспокоїтися після тієї проклятої вечері. Ніби все нормально, я повернулася до звичного життя, в нашу з Улею скромну квартирку. Але неприємний осад отруює моє існування.

Після того випадку ми з Емілією так і не поговорили нормально. На ранок напруга нікуди не ділася, спілкування залишалося ніяковим. Ми всі старанно вдавали, що все норм, уникали навіть згадок про минулий вечір. Але норм не було, тому кожен з нас поспішив у своїх справах, аби позбутися дискомфорту.

Максим першим поїхав на роботу, пробурмотівши щось про термінові справи. Артур з сестрою подякували за гостинність і, прикрившись далекою дорогою додому, поспішили слідом за ним. Мені теж не було коли розслаблятися, бо відгули закінчилися, а роботи накопичилося, дай боже.

Мене переслідує ірраціональний страх, що сестра після почутого про все здогадається. Розумію, що це безглуздо, але нічого не можу з собою вдіяти. Навіть кошмари почали снитися, ніби Емілія, заплакана, звинувачує мене в обмані. Буцімто я досі закохана в її чоловіка і мрію, щоб вони розійшлися. Вона кричить мені в обличчя, що Максим лише прикриття, а я хочу забрати в неї Артура.

З Максимом ми теж не бачились після того ранку. Я похапцем зібрала речі і завезла їх перед роботою до себе. Після візиту Маргарити з Крістіною я була настільки розлючена, спантеличена і навіть налякана, що зірвалася на Максимові. Я наговорила багато зайвого на емоціях. Зараз розумію, що погарячкувала, він, так само як і я, не винен у тому, що сталося. А минулі гріхи — хіба я маю право виставляти за них рахунки?

Сама винна, адже ніхто не змушував мене рятувати своє поранене его брехнею, ще й вдаватися до шантажу. Якби тільки можна було повернути час назад до моменту, коли підслухала ту кляту розмову. Треба було просто увійти до кабінету і врізати декому гарненько, щоб наука була.

Відчуваю необхідність вибачитися перед Максимом, але гордість сильніша за почуття провини. Ще один недолік у мою чималу скарбничку.

Максим теж мовчить, може, ображений, а може, такий самий гордий, як і я. Не можу втриматися і постійно перевіряю телефон на предмет повідомлень від останнього.

Мабуть, це клініка, але я постійно про нього думаю. Уявляю, що він сказав би мені в тій чи іншій ситуації. Як сьогодні зранку, коли одягла сірий брючний костюм і дивилася на своє відображення в дзеркалі.

А ще мені постійно ввижаються виразні сірі очі і зухвала ухмилка. Казна що, мабуть, від перевтоми.

З офісу виходжу майже остання, доводиться затримуватися, бо часу до ювілею обмаль. Відчуття, ніби хтось вичавив з мене всі сили, як сік з лимона. Перше, що кидається у вічі, коли виходжу з будівлі бізнес-центру, — чорний мерс.

— Щось ти пізно, — криво посміхається Вітровий.

Він стоїть, обпершись стегнами об автівку, схрестивши руки на грудях. Нічого не скажеш, виглядає сексуально. Я думала, таку позу вигадали кіношники для ефектності в кадрі.

— Багато роботи, — прикладаю зусилля, щоб голос звучав буденно. — А ти що тут?

— Скучив.

Розумію, це жарт, чи швидше властива йому іронія, але щось всередині недоречно йокнуло.

— Давай без цього, я дуже втомилася.

— У мене до тебе справа, точніше прохання. Давай підкину, заодно поговоримо.

— Я на машині, — вказую поглядом на свою крихітку. — Що цього разу?

— Може, зайдемо кудись, кави вип’ємо?

— Давай ближче до справи, ніколи мені посиденьки влаштовувати, — відхиляю пропозицію і переводжу погляд на машину з його надто привабливого фейсу.

— Ок, — киває головою, після чого видає: — треба, щоб ти пішла завтра зі мною до клубу.

— Це ще з якої радості? — хмикаю здивовано.

— Завтра в одного мого знайомого день народження. З цього приводу в клубі буде паті...

— Я рада за твого знайомого, можеш передати йому привітання, але я тут яким боком? Ми так не домовлялися, я погодилася вдавати твою дівчину перед Марчуком, а не тягатися скрізь за тобою, як тінь, — в моєму голосі суміш роздратування і претензії.

— Та не закипай ти, вислухай. Олег, іменинник, влаштовує вечірку в клубі Алекса.

— Для чого мені ця інформація? — не можу второпати, що він з мене хоче, тому дратуюся ще більше.

— Якби ти не перебивала на кожному слові, а дала договорити, то все зрозуміла б, — відштовхується від машини і робить крок до мене, збиваючи з пантелику своєю близькістю.

— Нуу, — спонукаю його продовжувати, а сама насолоджуюсь дорогим парфумом, який асоціюється в мене тільки з ним.

— Так от, Алекс — двоюрідний брат Крістіни. В них типу сімейний бізнес. Батько Кріс володіє мережею ресторанів, а племінник — нічними клубами преміум-сегменту у столиці. Сама розумієш, якщо я з’явлюся сам, це викличе підозри. Алекс розкаже Кріс, вона мамі.

— Боже, як мене все це дістало, — зітхаю, вислухавши. — Мені не вистачало ще перед родичами твоєї Крістіни розігрувати виставу. Вигадай щось, скажи, що в мене справи, чи захворіла. Що ти, як маленький.

— Я можу, звісно, вигадати, але це викличе підозри. Мати знову почне шукати підвох. А так ми остаточно всіх переконаємо, — викладає аргументи Максим.