Розділ 9

Тиждень пролетів нереально швидко, мабуть, тому що мені хотілося навпаки сповільнити час. Я зібралася, запакувала невелику валізу  усім необхідним і вже чекаю на Вітрового. Ми домовилися виїхати о десятій, на дорогу знадобиться години чотири, тож якраз по обіді будемо.

Мобільний вібрує в кишені джинсів. Дістаю, на екрані повідомлення від мого фальшивого принца: “Спускайся, я біля під’їзду.”

Машина Максима дійсно стоїть біля мого під’їзду, привертаючи увагу мешканців будинку. Такі тачки у нас рідкість, район, як не крути, не багатий. Мене ж цікавить не авто, а білявка, яка сидить на передньому пасажирському сидінні. Не можу зрозуміти, що це за бонус плюс? Ми так не домовлялися.

Максим виходить з машини і йде до багажника, кивнувши мені в знак привітання. Сьогодні він, як власне і я, одягнений неформально. Мені не звично бачити Макса у джинсах і футболці. В діловому костюмі його статура не виглядала такою... ідеальною. Тьху, що за думки?

— А це хто? — питаю з претензією, кивнувши головою в бік дівчини, яка сидить в салоні.

— Ти не зарано в роль вжилася? Чи може порипитирувати хочеш? — уникає прямої відповіді, чим тільки дратує мене. Настрій і так ніякий, ще й він викидає фокуси.

Максим бере в мене валізу і кладе її в багажник, а я свердлю його поглядом очікуючи пояснень.

— Чого стоїш? Сідай у машину, чи ти передумала, і ми нікуди не їдемо? — каже, звівши запитально брови.

— Я чекаю, поки ти нарешті скажеш, хто ця дівчина і чому вона зараз тут? — намагаюся говорити спокійно.

— Я підкину Леру до дому, це не далеко. Задоволена? Тепер можемо їхати?

Я вимушена сісти на заднє сидіння, бо спереду ця Лера, бісить. В ніздрі б’є приторний запах жіночого парфуму, це ж треба так напшикатися. Я не встигла добре розгледіти дівчину через лобове скло, але того, що побачила, мені достатньо. Яскрава зовнішність блондинки — перше, що кинулося в око. Якби я побачила її знову, то не впізнала б, хоч пам’ять на обличчя в мене хороша. Просто всі ці інстаграмні личка одинакові: губи, носи, овал обличчя ускладнюють ідентифікацію.

Я ловлю глузливий погляд Максима в дзеркалі. Виявляється, він спостерігає за мною. Точніше, за тим, як я розглядаю Леру. Кілька хвилин ми їдемо мовчки, поки дівчина не починає говорити до Вітрового звабливим бархатним голосом.

— Максик, ти як тільки повернешся, набери. Я чекатиму твого дзвінка. Сподіваюся, поїздка пройде без проблем. — На останніх словах косить на мене зверхнім поглядом.

— Угу, обов’язково. — Не відриваючи очей від дороги, без особливого інтересу відповідає Максим.

— Шкода, що тебе не буде цими вихідними. У Дані паті намічається, без тебе не те, — дівчина гладить його своєю наманікюреною ручкою по плечі. Мене чомусь ці телячі ніжності дратують, скромності нуль.

— Нічого, як-небудь впораєтеся цього разу без мене. — В голосі чую нотки сарказму.

Максим зупиняє машину біля елітного ЖК, мабуть, тут живе Лера. Не проста дівчинка, в принципі, можна було здогадатися. Вітровий із звичайними смертними не водиться.

— Не забудь набрати, — нагадує дівчина, нахиляється і цілує Максима в губи.

Від таких відвертостей мені стало трохи ніяково. Нічого, що вони не самі? Максим, ніби відчувши моє збентеження, дивиться на мене в дзеркало. Сподіваюся, щоки хоча б не вкрилися рум’янцем.

Як тільки дівчина виходить, я вискакую з машини і пересідаю на її місце. Максим нічого не каже, тільки запитально підтягує брови, дивлячись на мене.

— Що? — Не витримую його зухвалого погляду.

— Нічого, я вже перестав дивуватися твоїй нахабності, — каже, потиснувши плечима.

— А в чому нахабність? Я всього лише пересіла. Чи місце Лерочки священне? Ну, вибачай, не люблю сидіти позаду, мене нудить. Чи може, хочеш, щоб я зіпсувала твої сидіння своїм сніданком?

Я не збрехала, мене дійсно закачує в транспорті, якщо їхати позаду. Зараз вже не так, а от у дитинстві мучилася, просто жах. Тому завжди вибираю передні сидіння, особливо якщо поїздка довга.

— Я спущу вікно, бо у твоєї подружки такі парфуми. Хай повітря зайде трохи. — Мені байдуже, навіть якщо він образиться, я не збираюся задихатися.

— Нормальні парфуми, я думав, усі дівчата люблять солодкий запах.

— Пф, ти хотів сказати, всі, яких знаєш ти? Ну, це не дивно, якщо ти спілкуєшся лише з розфарбованими, перекроєними під сучасні стандарти дівчатами, які мріють бути схожими одна на одну. — Сама не знаю, чого так розійшлася, яка мені різниця, з ким він водиться.

— А з якими спілкуватися, з такими, як ти? Які гірше лісопилки, без упину мізки пиляють. Ти взагалі чула, що жінка має бути жіночною? Гарний одяг, макіяж, зачіска.

Це він зараз натякає, що я страшненька? От придурок, плювати я хотіла на те, що він думає. Мені його симпатії потрібні, як мавпі айфон. Жіночних йому подавай, та котись ти до своєї силіконової Лери. Я теж можу зробити зачіску і макіяж. Та що можу, роблю. Що правда, повсякденний макіяж у мене мінімалістичний: туш для вій, трохи тональної основи, ну і деколи блиск для губ. А от святковий я роблю по всім канонам, принаймні по тим, які знаю.

— Я чула, що жінка має бути такою, якою хоче. А не такою, якою її прагнуть бачити інші. — Кажу те, що дійсно думаю, і мені все одно, як він до цього ставиться.