Урок 5.3. Римування.

3.1  Визначення поняття рими. Рима – фонетично співзвучне закінчення декількох рядків. Римування надає віршу красивого звучання.

3.2  Глибокі та неглибокі рими, точні та неточні.

ВІКІПЕДІЯ. За якістю співзвучь рими бувають багаті та бідні, за частинами мови – граматична (іменникова, дієслівна тощо), неграматична (римуються слова різних частин мови), за повнотою суголось — тонічні і приблизні.

3.3  Клаузула – закінчення рядка. Клаузула в тексті починається з останнього наголошеного складу. Рима – форма клаузули. Жіноча, чоловіча та дактилічна рими. Їх графічні позначки.

01 – чоловіча рима,

10 – жіноча рима,

100 – дактилічна рима,

1000 – гіпердактилічна.

Кожен учень має відпрацювати навичку визначення виду клаузули.

3.4  Типові схеми римування. Їх графічні позначки. Варіант для катрена:

- Попарна, суміжна, (аа бб), (вв гг).

- Перехресна,  аб аб – парні рядки співзвучні з парними, непарні з непарними; неспарене римування – різновид перехресного, коли 1-й та 3-й рядки неримовані, -а -а.

- Кільцева, охопна, аб ба.

- Монорим, притаманний переважно східній поезії, де рядки (зокрема катрен) пов'язані однією римою, аааа.

Вчитель має намалювати різні схеми римування у строфі для прикладу. Кожен учень має особисто відпрацювати навик визначення всіх схем.

3.5  Вдалі рими. Найкращі рими – поєднання різних частин мови у римованих парах (це особиста думка автора).

Частини мови – це групи слів в українській мові, об'єднані спільним граматичним значенням, морфологічними ознаками та синтаксичною роллю; вони поділяються на самостійні – іменник (существительное), прикметник (прилагательное), числівник (числительное), займенник (местоимение), дієслово (глагол), прислівник (наречие), а також службові – прийменник (предлог), сполучник (союз), частка (частица) та вигук. Кращі рими бувають при парному застосування різних частин мови.

3.6  Невдалі рими. Такі рими у тексті – ознака невибагливості автора, низького художнього рівня:

- дієслівні,

- одно корінні,

- банальні (передбачувані).

3.7  Кожному учню пропонується підібрати свої римовані пари слів – до простих (часто уживаних) слів, а також до цілком випадкових слів (обраних з будь-якого тексту навмання). Найскладніший варіант – підбір рими до слів у різних відмінках.

            Варто провести серед учнів гру-змагання – хто підбере більше рим до заданого слова. При цьому слід пам’ятати, що велика кількість знайдених рим не є кінцевою метою, а є лише тренувальним засобом. Якість рими та її красиве звучання – справжня мета.

3.8 Внутрішня рима – дієвий спосіб збагачування тексту. Це фонетичний збіг звучання слів в середині відносно довгого рядка. Досить складний, але цікавий художній прийом.

3.9  Поняття строфи. Повторювана структура вірша, комбінація віршових рядків.

ВІКІПЕДІЯ. Строфа – фонічно викінчена віршова сполука, яка повторюється у поетичному творі, об'єднана здебільшого спільним римуванням, представлена інтонаційною та ритміко-синтаксичною цілісністю, відмежована від аналогічних сполук помітною паузою та іншими чинниками (закінчення римованого ряду, відносна змістовна завершеність тощо).

3.10  Форми строфи. Строфа – поєднання 2-х або більше віршованих рядків через спільну інтонацію або систему римування.

- з 1-го рядку, моновірш,

- з 2-х рядків, двовірш, дистіх,

- з 3-х рядків, терцина, терцет,

- з 4-х рядків, катрен,

- квінтет (п’ятивірш), секстина, септима, октава, нона, децима,

- сонет 14 рядків = 4 + 4 + 3 + 3 в ямбі, тощо.

- тріолет (Восьмивірш за схемою римування на дві рими: абааабаб, причому перший рядок цілком (!) повторюється тричі),

- рондо (Строфічна організація вірша з повторюванням першого рядка в якості останнього. Основним вважається канонічне рондо з тринадцяти рядків на дві рими, де перший двічі повторюється на восьмому та тринадцятому),

- рондель (Круглий. Давньофранцузька віршова форма, вірш з тринадцяти рядків, де обов'язкові римовані повтори з двох наскрізних рим. Він складається із трьох строф (перша і друга — чотиривірші, третя — п'ятивірш),

- рубаї (Чотиривірш, як правило філософського змісту, за схемою римування: ааба чи аааа, викінчений мініатюрний віршовий твір, що виражає певну думку, підкреслену в останньому рядку строфи).

3.11  Алітерація (звукопис) – художній спосіб збагачення фонетичного звучання віршів через свідоме (акцентоване) повторення певних літер або їх сполучень.

3.12  Білий вірш – неримований.

3.13  Акровірш – (ВІКІПЕДІЯ. грец. ακρος — зовнішній, середній, лат. versus — повтор, поворот), також інколи акростих (грец. ακρος — крайній і грец. ατιχος — віршований рядок), рідше – акромонограма — твір комбінаторної поезії, вірш, у якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або речення, найчастіше — ім'я того, кому присвячено акровірш. Здебільшого ці букви виділяють шрифтом або кольором. Різновид зорової поезії.

3.14  Верлі́бр (ВІКІПЕДІЯ. фр. vers libre — вільний вірш) — неримований, нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). Верлібр є одночасно і ліричним жанром.

3.15  Дещо про іноземні форми строфи – японські танка та хоку.

ВІКІПЕДІЯ. Танка або «Коротка пісня» (яп.) — п'ятивірш, що складається із чергування п'яти- та семискладових рядків (5—7—5—7—7). Заключні, завершальні рядки танка називаються аґеку.