Урок 5.2. Ритміка.

            Як ви вважаєте, шановні читачі, чи можна вірші проспівати? Звісно, що так. Це відомо усім. Адже гарно ритмізований вірш легко та гармонійно співається. Звичайні справи.

            А як ви вважаєте, чи можна вірші протанцювати? Не знаєте? Хитаєте головою із сумнівом? Буває… Але ж саме це я вам і пропоную зробити у цій главі. Бо, на мою думку, відчуття ритміки так краще «заходить». Запрошую.

            Кожному учню пропонуються пояснення та вправи, які допоможуть зрозуміти та (головне) відчути властивості ритміки віршування. Девіз цього заняття – навчити створювати ритмізовані тексти спочатку за відчуттям ритму, а потім перевіряти правильність ритміки через рахування складів та через спеціальні підтекстові позначки.

2.1  Поняття силабо-тонічної системи віршування (в її історичному розвитку).

- Акцентна (тонічна) система. Віршування без рахування складів та без рими. Застосовується лише особлива ритміка рядків. Вживається у стародавніх народних баладах, епосі.

- Силабічна система віршування базується на рахуванні складів у рядках. Їх кількість має бути однаковою. Система застаріла, рядки були характерно задовгі (11 – 13 складів).

- Силабо-тонічна система, більш сучасна. Вона базується на рахуванні складів та на римі.

          Тут важлива чітка послідовність наголошених та ненаголошених складів у рядках. Всі стопи (елементарні складники тексту) мають бути одного розміру.

ВІКІПЕДІЯ. Силабо-тонічне віршування (грец. syllábe — склад і tonos — наголос) – система віршування, в основу якої покладено принцип вирівнювання наголошених та ненаголошених складів, їх чергування, кількість та місце розташування ритмічних акцентів у віршовому рядку.

Силабо-тонічна система – це система віршування, що поєднує ознаки силабіки (рівна кількість складів) та тоніки (рівномірне чергування наголошених і ненаголошених складів), створюючи ритмічні стопи (ямб, хорей, дактиль тощо), що забезпечує музичність та мелодійність вірша.

2.2  Поняття стопи та віршового розміру, їх графічне зображення. Позначки.

            Спочатку доцільно провести показовий поділ будь-якого рядка (з наданого прикладу) на склади для відпрацювання навичок визначення складів у тексті. Кожен учень має розділити будь-яке речення на склади через позначки (тире або вертикальна риска). Принцип поділу – у кожному складі має бути лише одна голосна. Склад – це комбінація літер (звуків), де є лише одна голосна.

Стопа – умовне поняття, яке допомагає аналізувати та відчувати структуру вірша за його ритмом. Це стала комбінація наголошеного та ненаголошених складів, повторювана декілька разів у віршовому рядку. Стала комбінація стоп – це розмір (метр).

-  -  /   позначки наголошених та ненаголошених складів через вертикальні та горизонтальні риски, зручні для роботи олівцем у друкованому тексті.

0 0 1    позначки наголошених та ненаголошених складів через цифри 0 та 1, зручні для роботи на комп’ютері.

2.3  Віршові розміри. Ямб, хорей, дактиль, амфібрахій, анапест, пірихій, спондей – розглядаємо тільки широко вживані розміри. Їх графічні зображення. Назви розмірів давньогрецького походження. Зазвичай бувають 2-х складові та 3-х складові.

Позначки: 0 – ненаголошений склад, 1 – наголошений склад.

- двоскладові стопи: ямб – 01, хорей – 10, пірихій – 00 допоміжна стопа з двох ненаголошених складів поряд, спондей – 11 допоміжна стопа з двох наголошених складів підряд.

- трискладові стопи: анапест – 001, амфібрахій – 010, дактиль – 100.

2.4  Переведення віршового рядка зі словесної форми у суто ритмічну форму (через фонетичну заміну слів на одноманітні звуки «та-та-та-та»). Мета такої заміни – підкреслено чітке виділення наголошених складів. Проспівування кожного розміру, «прохлопування» долонями, «протанцьовування» ритму.

Показ того, що гарно ритмізована структура легко співається та танцюється. Така вправа має покращити навички віршування саме через відчуття ритму. Показ на добре відомих віршованих прикладах, як можна змінювати інтонації та мелодику вірша, не змінюючи основний ритмічний малюнок.

Акцент робиться саме на відчутті ритму (з ігноруванням текстуального сенсу) для кращого зосередження на ритмі.

2.5  Рахування складів у рядках. Графічні (цифрові) позначки.

Які рядки мусять бути однакової довжини за кількістю складів? Римовані, попарно. Цифрові позначки в кінці кожного віршового рядка допомагають наочно побачити його довжину та порівняти ці дані з іншими рядками відповідно до римованої пари. Запропонувати кожному учню порахувати кількість складів у рядках добре знайомих віршів. Навести наочні приклади (рукави в одязі), де добре видно негармонійність парної структури з різними довжинами симетричних елементів.

2.6  Цезура – додаткова пауза в середині занадто довгого рядка.

ВІКІПЕДІЯ. Цезу́ра (лат. caesura, від caedo — рубаю) — ритмічно-інтонаційна пауза в середині віршового рядка, яка розтинає його на дві, іноді на три частини.

2.7  Визначення розміру у віршах з наданого прикладу. Кожен учень має обрати добре відомий вірш за приклад та проаналізувати його з визначенням віршового розміру (через нанесення описаних вище цифрових та графічних позначок). Запропонувати кожному учню визначити максимальну кількість розмірів для отримання сталої навички такого визначення.

2.8  Створення власного вірша за заданою ритмічною схемою. Кожен учень має створити свій короткий вірш на всі вживані розміри (для спрощення виконання завдання на римуванні та сенсі не зосереджуватися).