Просторова модель творчого процесу

Після всього вищевикладеного, гадаю, доречно буде зобразити суть творчого процесу у вигляді певної структурної просторової моделі, яка допоможе мені наочніше описати взаємодію людей та ідей у ​​цьому напрямі. Моя образна модель виглядатиме як умовна трирівнева конструкція, де на кожному з рівнів вирішуються свої завдання.

Перший рівень моєї моделі – база. Вона складається з досягнень предків, попередників, першовідкривачів. Їх досягнення безумовно цінні, самі попередники авторитетні та поважні, важливість їх відкриттів незаперечна, їхнє місце в історії визнане. Ці досягнення вже занесені до підручників, ставити під сумнів їхню істинність не прийнято.

На цьому базовому рівні як на надійному фундаменті ґрунтується і розвивається цікавий для нас творчий пошук. Фундамент непорушний. Він є стартовим майданчиком для руху вгору, щаблем зростання для творчої людини, опорою у пошуку нових рішень. Непорушність фундаменту є важливою властивістю базового рівня.

На другому рівні відбувається взаємодія із сучасниками – позитивна чи негативна, з однодумцями чи з конкурентами. Тут знаходиться власне сама творча людина, шукач нових рішень. В ідеальному випадку він має бути ініціативним індивідуально та колективно. Тобто він повинен мати творчі якості сам по собі як особистість, але також творчим має бути його оточення. У цьому полягає важлива властивість другого рівня. Колективну творчу складову мені зручно описати за допомогою відомого виразу – «генії варяться у компоті з геніїв».

Не зловживатиму словом «геній», скажу більш приземлено – творча особистість. Однак важливість цього нюансу є великою. Для того, щоб зробити рішучий творчий стрибок, потрібно не тільки умовно відштовхнутися від надійної платформи, а й отримати підтримку від активного оточення. «Компот з геніїв» – це активне середовище, де нова ідея може бути адекватно підтримана та розвинена. У такому середовищі йде «підзарядка» творчого потенціалу від взаємодії в команді, «самонакачування» під час спілкування між учасниками.

Учасники такої взаємодії, партнери по творчості, «фрукти у компоті» мають бути особистостями індивідуально та колективістами у команді. У такому середовищі ідеї генеруються легко і вільно, щоб потім успішно «вистрілити» ними вгору.

А що ж там, нагорі? Нагорі – третій рівень. Який він? Це образна мета розвитку, перспектива – в ідеалі це інтегральне суспільне благо, де результат нашої творчості знайде своє корисне застосування. В ідеалі…

Чи існує там «мішень», у яку можна цілитися новими ідеями? У яку можна «вистрілити» корисною енергією? Чи зможе хтось нагорі вловити це творче посилання і використати його правильно? Чи корисна нова ідея буде скинута вниз через нездатність «верха» її прийняти? Сприйнятливість «верха» до нових ідей – важлива властивість третього рівня. Ідея, що злетіла вгору надто рано, падає вниз, на голови своїх «батьків». Насправді буває і так.

У реальності третій рівень часто перебуває зверху авторитарної політичної влади, споживацького суспільства, консервативних структур. У такому разі «верх» не надто скоординований з інтегральним суспільним благом, до ідеалу далеко…

Ця проблема – кінцева мета творчого процесу з його суспільною користю – здається мені набагато складнішою, ніж позитивний настрій та початкові добрі наміри. Готовність «верха» і всього суспільства прийняти нову ідею не завжди очевидна. При надмірній революційності ідеї «верх» може «відфутболити» її назад із ризиком нашкодити джерелу.

Тут доречно згадати досвід іншої відомої людини – Миколи Коперника, який середньовічному суспільству запропонував геліоцентричну планетарну систему. Ця ідея була геніальна, революційна, нова та корисна. Корисна! Але «верх» не прийняв її, бо вона ламала його владні та релігійні підвалини. Історія знає багато таких випадків.

Творчий пошук часто ламає стереотипи. Нові ідеї часто важко приймаються консервативним суспільством – і в мистецтві, і в науці, і в моралі. Чи може це зупинити прогрес?

Творчий прогрес буває схожий на криголам у зимовому океані. Він пробиває собі шлях у льодах, через перешкоди та нерозуміння. Його робота важка, але він веде за собою караван послідовників.