Отже, доцільно виділити дві фази творчого процесу – свідому та підсвідому. Свідому частину ми можемо певним способом осмислити, обміркувати, «проговорити» словами вголос або про себе. Цією частиною людина здатна керувати. Саме про цю здатність керувати своїм творчим процесом і йтиметься.
Ми можемо у якийсь спосіб посилити, прискорити, направити творчий процес у його свідомій частині. Як саме? Ми можемо поспілкуватися з цікавими та активними (творчо чи соціально) людьми, отримати додаткову інформацію з потрібної теми з різних джерел. Можемо прослухати приємну музику, подивитися на дивовижний живопис, отримати яскраву емоцію. Це психологічно стимулює творчий настрій, прискорює процес, «розігріває» його.
Тут доцільно зауважити, що ми можемо не лише прискорити, а й уповільнити цей процес із застосуванням зворотних методів. У житті буває потреба і для такого підходу.
Свідома частина творчості може бути обговорена з однодумцями через відгуки чи рецензії. Думка компетентних людей щодо нашого твору буває дуже корисною для його коригування, як на етапі творення, так і на етапі готовності.
А підсвідома частина творчості, як і власне таке мислення взагалі, проходить без волі людини. Не усвідомлюється як така. Треба розуміти, що творчість у загальному випадку триває постійно, без перерв. Це відбувається після того, як творча задача завантажена у свідомість через тривале або багаторазове обмірковування. Свідома та підсвідома фази творчості перетікають одна в одну залежно від обставин.
Які обставини впливають на таке перетікання? Завантаженість іншим завданням, фізичне навантаження, емоційні переживання, стреси, побутові проблеми тощо. Людина під впливом таких обставин відволікається на розв’язання сторонніх питань, не пов'язаних із творчим завданням. Творчість при цьому переходить у підсвідому фазу.
І результати такого підсвідомого творчого процесу з'являються у нашій свідомості вже ніби у готовому вигляді чи у вигляді «напівфабрикату». Виникає враження, що якийсь таємничий і невідомий голос «згори» нам надиктував певний текст, намалював майже готову картинку, зіграв мелодію, описав сюжет. Нам залишається тільки звичним для себе способом зафіксувати цю інформацію – записати в зошит або на диктофон, зробити малюнок у чернетці. У таких випадках хочеться говорити про чудо…