Призначення абсурду як літературного прийому

Доречно все ж таки більш точно визначити саме призначення такого літературного прийому. Навіщо його застосовувати взагалі? Який сенс такої дії? Навіщо потрібні ці сюжетні складнощі та головоломки? Тільки для здивування читача? Думаю, що ні. Призначення абсурду як літературного прийому, на мій погляд, полягає у наступних нюансах.

- Абсурд має акцентно привертати увагу читача, як щось особливе та незвичайне у загальній розповіді. Певний елемент сюжету може бути незвичайним через свою чарівність, містичність або абсурдність. Читач бачить, що так у звичайному житті не буває, ставить питання «чому». Намагається розгадати загадку, зрозуміти суть протиріччя та незвичайності. Таким чином, абсурдний епізод стає акцентним, концентрує на собі додаткову увагу, змушує замислитись над розгадкою та шукати зрозуміле пояснення. Епізод виділяється у загальній течії сюжету, випадаючи зі звичної логіки, але змушуючи свідомість читача цю логіку відновити.

- Абсурд прикрашає оповідання, робить його яскравішим і колоритнішим. Такий епізод або елемент сюжету краще запам'ятовується, згодом змушує «програвати» його в пам'яті та додатково аналізувати.

- Абсурд часто є своєрідним «паровозиком» якогось смислового «тандему». У такому разі він йде першим у сюжетній логічній зв'язці, де відіграє роль акценту, що відвертає «сувору» критичну увагу від веденого елемента сюжету. А ведений елемент сюжету йде другим і несе у собі якусь важливішу за значенням інформацію, яку автор бажає прикрити таким смисловим «дахом». Ведений елемент «ховається в тіні» абсурду, але зостається головним за змістом. Прийом хороший для обходу цензури.

Гарним прикладом для такого розуміння є епізод польоту Вакули до Петербурга за черевичками в гоголівських «Вечорах...» Сам політ простого коваля на чорті – найяскравіший абсурдний елемент, який добре запам'ятовується і сприймається читачем як колоритний політ особливо незвичайним транспортом. Ото подія! Її не пропустиш і не перегорнеш, навіть під час читання «по діагоналі».

З сумом уявляю собі, що Гоголь послав би свого героя до цариці на банальному кінному візку з нудним господарським клопотанням. Ото було б шкода! А веденим елементом сюжету тут є опис приїзду козацької делегації до цариці з приводу утисків запорожців. Бачимо, що тут реальний найважливіший епізод історії України описаний без політичного акценту та, відповідно, з мінімальним ризиком бути віддаленим цензурою. Поряд із завданням по «черевичках» місія козаків виглядає цілком мирно для цензури, але при цьому не випадає з пам'яті читача. Гоголівський епізод ненав'язливо описує велику історію, і це важливо.