Лінгвістичні аналогії

Спробую описати ситуацію з абсурдом у лінгвістиці, тобто випадок «розумію – не розумію» при спілкуванні різними мовами. Погодьтеся, що така ситуація є цілком життєвою. Тут, гадаю, можна навіть трохи додати комізму.

Уявімо людину, яка тримає в руках книгу Шекспіра, написану мовою оригіналу, не вміючи читати англійською. Він крутить її та здивовано розглядає з різних боків, потім роздратовано вигукує: «Яка нісенітниця та абсурд, тут нічого ж не можна зрозуміти! Чим тут захоплюються ці розумники?» Потім він робить абсолютно логічний з його точки зору висновок: Шекспір – дурень, який написав абсолютно незрозумілі речі. О, так…?! І якщо йому пояснять, що книга просто написана англійською мовою, то він безапеляційно відповість: «Я її не розумію… Шекспір – світова величина? Не бачу!» Книга летить убік…

А ось інша людина, схожа на першу, взялася читати давньокитайський манускрипт. Ефект той самий, але тут такий читач уже «доречно» вживе виразу «для мене це китайська грамота», у сенсі «нічого зрозуміти неможливо». І буде по-своєму правий, це вона сама і є. Пояснення щодо філософії Конфуція для нього будуть марними. Він сам пояснить вам своє ставлення так: «Вони що, не могли написати зрозумілою мовою нормальними літерами?» І знову матиме рацію, природно що на своєму рівні логіки. Логіка… логіка, вона у кожного своя, вища або нижча за рівнем. З вищого рівня легко дивитися униз, а знизу вгору – важко.

Що, так не буває в житті? Буває. Для виходу на вищий рівень сприйняття у таких лінгвістичних випадках потрібно дістати відповідний словник і спробувати перекласти текст, що зазвичай і роблять культурні люди. Це буває важко, але можливо.

А там, у цьому тексті, виявляється, є Ромео та Джульєтта. І багато інших красивих та цікавих персонажів. Варто перекладати! Варто перекладати іноземні тексти, тобто переводити себе на вищий рівень сприйняття. Чи кожен захоче брати на себе додатковий клопіт? Адже простіше з самого початку визнати незрозуміле за нісенітницю та відкинути геть убік.