Надзавдання. Навіщо я пишу?

Кожен автор певним чином відповідає на це запитання – «навіщо я все це пишу, творю?» Бо воно має бути головним, початковим. Кому відповідає? Щонайперше собі, потім читачу. Чи є у мене якась важлива Ідея для творчості? Я творю тому, що хочу їсти чи хочу донести максимальній кількості людей найдобрішу і найсвітлішу Ідею? Мені як Читач потрібне все людство чи буде достатньо певної його частини для забезпечення безбідного проживання? Нескромно? Так-так…

Для кращого сприйняття та ілюстрації Ідеї даю таку ситуативну модель мого письменницького інтересу. Тут треба ввімкнути уявлення, прошу...

Я стою на вершині високої гори або на величезній кафедрі та говорю на публіку, у Світ. Публіки багато – це і є весь Світ. Що я хочу сказати Світу? Яку інформацію – важливу чи дуже важливу – я хочу повідомити всій планеті? Сучасникам та нащадкам, друзям та ворогам, дурним та розумним, мешканцям усіх континентів – людству. Тільки істину, яку я особисто усвідомив і вважаю за гідну привернути увагу стількох людей. Або деякі сторони цієї істини, її нюанси та грані. Це і є Ідея. І «стояти на вершині високої гори» нам дає технічну можливість Його Величність Інтернет. Користуймося!

Образно може бути й так – це схожий варіант ситуативної моделі – я через збіг обставин «зійшов на пагорб» і бачу з нього далі за інших, або в мене є «бінокль», за допомогою якого я можу краще бачити далекі предмети. Ну, чи за Божим промислом, мені просто був Голос… Так теж можна пояснити дещо. Але принаймні моя Ідея цінна сама по собі, і я її хочу донести до мас. Бо інші люди просто «не знають». Її усвідомлення покращить життя людей, принесе баланс у відносини, гармонію та мир у будинки, спільноти та країни. Скажете, наївно? Може бути…

Яка ж вона, ця цінна Ідея, яку хочу донести до мас? Звідки вона у мене, і як виглядає? Я що, найрозумніший чи найобізнаніший? Навряд чи…, моя позиція в цьому питанні – я просто краще за багатьох інших людей вивчив певну тему внаслідок своєї наполегливості чи спеціального інтересу, краще за інших «в курсі», більше за інших подумав і проаналізував тему.

Згодний з багатьма колегами у тому, що важливим питанням для будь-якого автора у будь-якому виді мистецтва – у живописі, у літературі – є співвідношення комерційної та ідейної частини у загальному інтересі та у творчості. Особисто я займаюся Творчістю чи комерцією? Щоб заробити гроші чи заробити славу, ім'я, авторитет, самовиразитися? Як відрізнити ідейний текст від комерційного?

Відповідь дам таку. Ідейний твір я пишу значною мірою для себе. Бо сам по собі хочу розібратися у складних питаннях і закликаю читача у співрозмовники, партнери, компаньйони, супутники, помічники для спільного досягнення цієї мети. Ідейний твір потрібен мені самому щонайперше.

А комерційний текст пишеться на продаж з урахуванням саме читацького інтересу. Це вже зовсім інший смисловий вектор творчості. Що хоче читач сьогодні та зараз – те й напишу. Читач – ведучий, автор ведений. Тож хто кого має вести та хто кого веде насправді?

У разі високого мистецтва автор має бути провідним, що веде за собою маси у світле майбутнє. Це частково виключає ниций підхід до мистецтва, гру на пристрастях (сексі, жалості, домінуванні, жорстокості тощо). Якщо допустити ринкову перевагу споживчих інтересів, то самі собою активізуються всі «цінності нижче пояса». Нижче пояса – не моє.

На цьому закінчу зі «стратегією» письменництва, як я її розумію. Мабуть, достатньо вже наговорив. Чи все згадав? Підкажіть у коментарях. Перейду до «тактики», тобто до простіших питань.

Яким є мій авторський жанр? Чи правильно я вибрав жанр, у якому пишу? Моя відповідь така. Для того, щоб визначити свій власний авторський жанр, треба згадати, що я читаю із задоволенням у інших. Той жанр, який я читаю в інших авторів із задоволенням та інтересом, без напруги, без відчуття трудовитрат, він і буде моїм авторським жанром. Моя практика – фантастика, гумор, філософія, іронічна проза, психологія.

Найважливіше питання для кожного автора, яке складно обговорювати вголос – я взагалі письменник чи ні? Тут добре працює формула Бориса Стругацького – письменник не той, хто пише, а той, якого читають. Відмінна формула – зрозуміло і чітко. Намагаймося їй відповідати.