Моя Сестричка РозмовляЄ З Пташками

Приємного читання)))

На тонкій гілочці тремтіли дві тендітні синички. Їм було холодно і голодно. Пташечки тулилися одна до одної, щоб зігрітися, але пронизливий вітер наполегливо куйовдив дрібненьке пір’ячко і намагався скинути їх додолу: сил летіти не було. Та й куди летіти, коли заблукав посеред зимової негоди.
Завіяною дощем зі снігом вулицею, йшли двоє діток, котрі намагалися сховати обличчя в змоклих комірах. Вітер дув щосили.
- Андрійку, дивися, там синички!
- Марійко, нема часу на пташок дивитися, треба поспішати додому – мама хвилюється, - сказав хлопчик.
- Вони ж такі маленькі. Їх от-от скине вітер.
Дівчинка не послухала братика і кинулася через чорну, болотяну ріллю до дерева на якому сиділи пташки.
- Летіть до мене. Я вас зігрію і нагодую!
Але синички продовжували боротися з вітром.
- Ну, що ж ви такі неслухняні? У мене вам буде краще! – ще раз гукнула дівчинка, і їй навіть здалося, що одна з пташок уважно глянула на неї.
- Марійко, не займай їх. Вони впораються. Думаєш їм вперше? А от я дуже не хочу захворіти.
Дівчинка вдала, що не чує Андрійка.
- Ну ж бо, летіть до мене!
Коли Марійка зрозуміла, що вмовляти синичок – справа марна, бо швидше за все, через потужний вітер вони її не чують, то вирішила дістати їх самотужки й полізла на високе кремезне дерево.
- Ти хочеш впасти? – суворо гукнув братик, але підійти, щоб зупинити відчайдушну рятівницю не наважився, бо знав, якщо сестричка щось задумала – її не зупинити.
Тим часом Марійка діставалася майже до середини дерева і вже тягнулася рукою до зморених холодом пташок.
- Ще трішки. Ще трішки і я вас врятую.
Якась мить, і Марійка послизнулася на вогкому стовбурі. Андрій страшенно злякався чи то за сестричку, чи за те, що отримає вдома від мами, що не вгледів її.
Дівчинка могла впасти й сильно травмуватися, але якимось дивом втрималася.
Раптом, він помітив, як дві синички сидять у неї на плечах, ніби, притримують її. Чи то збуджені емоції намалювало в голові хлопчика таку картину.
Марійка поволі злізла з дерева. Братик дивився на неї широко розплющеними очима і мовчав.
- А тепер ховайтеся за комір, - ніжно сказала пташкам дівчинка.
Дві синички занурилися у тепле хутро.
Андрійко не йняв віри побаченому: його сестричка розмовляє з пташками.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше