13.07.26

***

13.07.26, 14:00
Половина мого дня витрачена на готування, миття посуду, розвішування прання. Ніби нічого такого, але час просто зник, ніби не було. 
Зранку мене розбудила дитина, бо вона прокидається швидше за мене. Всю ніч мене болів живіт, і це мені заважало нормально спати, тому, хоч і не виспана, я була рада прокинутися, тільки б моє самопочуття змінилося. Я не знаю, що не так з моїм ШКТ, але на 99,99% впевнена, що це через нерви. 

В першу чергу я пішла на город і накопала моркви. Вирішила спробувати суп-пюре з моркви, кабачка і картоплі. Бо вчора коли я їла перебитий блендером кабачок, мені здалося, що моєму шлунку це сподобалося. Тож я подумала, нехай в мене за основу прийомів їжі буде такий крем-суп, поспостерігаю, можливо моє самопочуття налагодиться. Бо вночі болів живіт,  а днями майже весь час якийсь дискомфорт, печія, здуття і деякі ознаки закрепу. В сукупності з спазмом спини, це просто якийсь жах. З учора почала помічати, що час від часу ще й з’являється відчуття клубка в горлі. Таке в мене вже колись було і я пов’язувала це з тривожністю, тоді вона зашкалювала. Зараз я її не так сильно відчуваю, але теж є. 

Я хотіла займатися регулярними домашніми тренуваннями, щоб, принаймні, привести своє тіло в хорошу форму, але зараз просто боюся зробити зайвий рух. Можливо через якийсь час мій стан налагодиться.

Крім відварювання овочів на крем-суп спекла для дітей сирники, бо їжа яку я готую для себе їм не дуже смакує. Потім взялася ще спекти пиріг, щоб було на десерт дітям, бо якщо не приготувати, будуть постійні питання, а що смачненького.

Ще відварила яйця, щоб були на якийсь час  готові, і не треба було думати, що з’їсти білкового. 

В ході цього всього купа додаткового брудного посуду, а ще й щось залишилося з вчора. 

Паралельно завантажила прання, і поки я була зайнята то одним, то іншим, воно закінчилося, і я розвішала речі, щоб сохли. 

Ще зранку поскладала випрані сухі речі, які зібрала ще вчора. 

Тільки зараз в мене є час трохи пописати і попрацбвати за комп’ютером. 

В такі моменти дуже образливо за всілякі докори, які отримувала час від часу від чоловіка. Щодо грошей і щодо того, що я роблю. Якось від нього прозвучали слова: “ти думаєш, що з тебе досить мити посуд”. А по факту, хочу я чи не хочу - а елементарні побутові справи ось сьогодні вже зайняли пів дня. І це ще не все, бо невдовзі треба буде готувати дітям обід і вечерю. 

Раніше я готувала і практично всю їжу для чоловіка, і те що він їв вдома, і обіди на роботу. Але зараз кілька нюансів - він сідає їсти з своєю мамою і братом, який приїхав сюди у відпустку. І я не бачу сенсу конкурувати за честь нагодувати чоловіка, якщо він сам не вибирає харчуватися зі мною. А щодо обідів на роботу, недавно був такий момент, що він почав щось психувати, що йому набридла та їжа, яку я готую. Хоча готувала я з тих продуктів, які він купував, а купував він обмежено, а крім того, я щоразу запитувала, що приготувати. І готовула що він казав. А коли він казав самій вирішувати що, то готувала на свій розсуд, враховуючи і те, що будуть їсти. 

Останньою краплею для мене став такий момент, що я вже дуже уважно після тих докорів випитувала, що і яке він хоче, старалася приготувати смачніше і різноманітніше. Якогось разу готувала макарони з смаженою морквою в томатному соусі зі спеціями. Для цього я використовувала безпосередньо макарони, моркву, різноманітні спеції, трохи майонезу і готового томатного соусу з баночки з магазину, і як основа - томатний  виварений сік до густої, пастоподібної консистенції. Чоловік дістав з домашніх консервацій томатний сік і пішов з мамою займатися господарством. Я залишилася готувати. Відкрила банку і виявила, що там сліди плісняви. Вирішила не додавати його до страви, щоб в нього не було розладів травлення. І приготувала ті самі макарони, просто не додаючи томатний сік. Вийшло на мій смак непогано. Чоловік прийшов, побачив, що я не додала томатний сік, почав психувати і взявся переробляти страву сам. Це стало останньою краплею. З цього моменту я не збираю йому обіди на роботу. Сказала, ось вдома постійно є якась готова їжа, якщо подобається він може брати, ні то доготовлювати чи приправляти як йому до смаку або самостійно готувати, що він захоче. Я не бажаю його мучати їжею, яка йому не підходить. З того часу він лише раз попросив мене приготувати йому обід на роботу. Я погодилася але попросила відноситися з повагою до того, що я роблю. Більше він не просив, а я без запиту теж більше не збирала йому їжу на роботу. 

Вчора ввечері я готувала піцу на сковороді, бо дитина ввечері дуже попросила. Для чоловіка я також приготувала порцію. Але він вже спав. Тому я  щоб не будити написала йому в месенджер, що там є піца для нього. Бо і зранку я ще сплю, коли він йде на роботу. Він її і не з’їв, і не відписав нічого. Трохи образливо і неприємно за такий ігнор, бо можна принаймні сказати - я не хочу, або я візьму пізніше, або подякувати хоча б за турботу. Але ні. Особливо образливо на фоні вчорашнього примирення. 

***

13.07.26, 14:40
Продовжу історію про той період, коли мені було 19, я народила першу дитину і був перший рік після того. В той самий перший рік я займалася тільки дитиною і побутом. І зовсім трохи у вільний час займалася рукоділлям, але це вже були вироби не на замовлення і не на продаж, а безпосередньо для мене, для дитини і на подарунки. 

Власне, на щось більше не було часу, якщо врахувати ще такий момент, як відсутність на той період пральної машинки, тож прати і дитячі, і свої та чоловікові речі доводилося вручну.  Щоправда, була якась неавтоматична машина, туди потрібно було заливати вручну воду, закидати речі, машина їх перекручувала, потім вручну їх потрібно було діставати, а тоді вже вручну викручувати і далі сполоскати та знову вручну викручувати. Звісно, за процесом пильно стежила свекруха, вказувала мені що з чим скільки прати, скільки разів сполоскати і як сушити. Для неї - турбота. Для мене - втручання в мої справи, про яке я не просила.