06.07.26

***

06.07.26, 14:20

Вже друга половина дня, я нічого не встигаю зробити. Якийсь такий стан, що все йде повільно, в'яло, неефективно. Дитина прийшла в мою кімнату з самого ранку, бо її розбудив шум пролітаючих вертольотів, чи чогось там, і вона налякалася. Ні в які укриття ми не ходимо, бо їх елементарно нема, і ми живемо в місці, де влучання трапляються вкрай рідко, здається, що влучання саме в наш дім не реальне, принаймні за таких умов, як зараз. Тобто, думаю, в першу чергу це будуть якісь об'єкти, що мають стратегічне значення, чи якщо вже житлові зони - то ті, де більш населено, ніж поодинокі будинки. Але, звісно, я нічого про це не знаю, просто сподівання, що все буде он.

Вже коли дитина була в мене в кімнаті, ще кілька годин я намагалася доспати, вийшло так собі. Вчора я теж дуже пізно вклалася, бо дитину нудило, і потрібно було побути в дитячій кімнати, впевнитися, що спокійно засне і все буде нормально.

Зранку я приготувала їжу і чай дітям, і каву собі. Помила вчорашній посуд, бо вчора не було ні сил, ні бажання, до того ж я намагаюся не перебувати на кухні в той час, коли там знаходиться свекруха, через це також іноді відкладаю непомитий посуд на потім.

Далі відправила свої роботи на модерацію. Моя фріланс-діяльність зараз не радує, бо платформа, на якій я зараз працюю, має свої обмеження, тож такий варіант, як більше часу вкласти в роботу для кращого результату - для мене зараз не спрацює. Можна було б шукати ще якийсь проект, але я щось не відчуваю в собі сил на більше.

Поки намагаюся сісти за комп'ютер і щось зробити, по кілька разів потрібно відволікатися, бо діти щось від мене постійно хочуть. Мабуть, якби я була впевнена, що моя робота принесе хороші результати, я могла б бути більш строгою, тобто сказати чітко, щоб в певний час мене не чіпали взагалі. Поки я не впевнена - я відволікаюся щоразу, коли дітям потрібна якась моя допомога, піклування, підтримка.

З якогось боку це для мене добре, бо для мене важливо забезпечити дітям догляд, опору, щоб в них було дитинство з мамою, яка потурбується, а не з самого малечку самі за себе.    

***

06.07.26, 14:30

До нас в двір приходить якийсь занедбаний кіт. Він дуже худий і видно, що його не годують, хоча раніше я бачила його в дворі одного з сусідів, думаю, що то і є його господар. Але той сусід - людина з алкоголізмом, і, ймовірно, з матеріальними труднощами. Можливо в нього немає чим годувати кота.

Іноді я підгодовую цього кота, бо мені його дуже жалко. Тим більше, що в нас постійно залишається корм, який недоїдає наша кішка, бо скільки б їй не насипати, вона все одно частину їжі залишає, хіба доїдає коли ми змінюємо корм на якийсь новий і деякий час в неї кращий апетит. Тож нікому, мабуть, не буде гірше від того, що залишки корму я віддаватиму тому бідному коту.

Але, звісно, як завжди, щойно побачить того кота, свекруха верещить не своїм голосом.

Раніше вона погрожувала, що якщо я буду приманювати цього кота, вона з ним щось зробить. Коли я сказала, що у випадку, якщо вона заподіє шкоду живій істоті - це буде виключно її відповідальність, і аж ніяк не моя, вона, звісно, верещала і психувала ще більше.

Раніше погрожувала вбити наших котів, бо вони вилізли на шафу. Я не можу знайти жодних адекватних пояснень таким словам...

Її улюблені воплі - віддай в притулок кота, віддай в притулок собаку і тд. Так, ніби притулок - це розкішний безкоштовний готель для тварин, де тільки й чекають, щоб ще когось прийняти. В той же час, наш місцевий притулок переповнений і без фінансування - він працює тільки на пожертви меценатів, наскільки мені відомо. І просто так взяти і здати тварину туди не вдасться.

Хоча наша кішка, яка живе в нашій сім'ї вже 5 рік колись була просто кимось викинута в мороз у під'їзд, і ми її просто підібрали, хоч і не планували, бо нам мали віддати котика інші люди, знайомі - ми її підібрали і ні про який притулок не думали, тим більше знаючи, яка там ситуація, і там навпаки шукають, хто б прийняв звідти тваринок.

В свекрухи були геніальні ідеї - здати до притулку або кудись вивезти котів, собаку, яка теж минулого року була підкинута і прийнята, бо вона б просто здохла без догляду.

Мені здається, тварини - для неї просто ще один привід виразити свій гнів на мене.

Ніхто не каже, що вона повинна бути в захваті від тваринок і труднощів з ними - це ніколи не було легко, за роки я зрозуміла, що тваринка потребує великих зусиль в піклуванні і відповідальності. Але ніхто на неї цю відповідальність не покладав. Просто їй всі заважають. Я втомилась.

Якщо чесно, якби знала заздалегідь в якій ситуації опинюся - не приймала б тварин, не народжувала б дітей, не виходила б заміж за свого чоловіка... Щодо ж годування занедбаного сусідського котика - то це підгодовування взагалі ніякої шкоди і ніякої особливої відповідальності ні на кого не накладає. Але приводом для агресії стає...    : 

***

06.07.26, 15:00

Ще не так давно мали проблеми з тим, що свекруха заходила до дітей-підлітків в кімнату після 22 дорікати, чому вони ще не сплять. На моє пояснення, що не треба до них вночі заходити, що ми домовилися щоб на канікулах лягали як їм хочеться, на прохання не заходити - почалися тупо істерики і псіхи.

Ніякі аргументи про особистий простір підлітків, про те що ми з чоловіком самі їх виховаємо і відповідаємо за них, і їй не потрібно це контролювати не спрацювали. На моє рішення закінчити розмову, в якій вона взагалі не слухала, а тільки дикими вересками мене критикувала, вона не зупинялася, а коли я зайшла до себе в кімнату, вона взагалі вставила руку в двері, щоб я не могла їх закрити. Притиснути їй руку дверима або фізично відштовхнути я не могла. Не знаю, чи це ок у всіх ситуаціях, але в мене рука не підіймається завдати фізичну шкоду людині, тим більше старій.