04.07.26

***

04.07.26, 09:40

Поруч з чоловіком я чітко відчуваю депресивний стан, з усякими такими думками, що мені вже не дуже то й хочеться жити і тд.

Коли він не поруч, я цього не відчуваю.

Не знаю, чи то справді мій стан, який просто піднімається через якісь тригери поруч з ним, чи я поруч з ним проживаю його стан через надмірну емпатію.

Ще я дуже співчуваю чоловікові, через те, що йому довелося вирости з такою мамою. І що через це він досі не може від неї від'єднатися.

Хоча і я виросла в дисфункціональній сім'ї. І мене ніхто не жаліє, здається.

***

04.07.26, 10:10

Я не почуваюся у безпеці в домі, в якому я живу. Мені не нормально.

***

04.07.26, 10:40

Моя свекруха обурена тим, що я цілую її сина. Тому що я, бачте, цілувала нашу кішку. Типу на кішці всілякі мікроби і зараза, і я заражу, не дай Боже, її сина.

Я б віднеслася до цього з гумором.

Якби не те, що коли я розповіла чоловікові про ситуацію, від нього почула:

- ну,  мені також не подобається, що ти цілуєш кішку...    

***

04.07.26, 14:30

Я максимально заморожена і відсторонена, оскільки на фоні конфліктів зі свекрухою і непорозумінь з чоловіком раніше, я вже просто не почуваюся в безпеці. В мене все ще немає грошей, щоб зняти окреме житло. Моя робота на фрілансі поки що не обіцяє швидких грошей. Є діти, і потрібні ресурси. До своїх батьків я піти не можу. І я залишаюся все ще тут.

Я думаю про те, що врешті-решт мій дохід виросте до того, що я буду впевнена, що зможу оплатити оренду житла, комуналку, їжу, і тоді наважуся переїхати. Чи буду я в такому випадку налагоджувати відносини з чоловіком - я не знаю. Мабуть, це буде залежати від його ставлення на той момент. Але це все поки що фантазії.

Чоловік, вочевидь, помічає мій відсторонений стан. Ще вчора він почав мене частіше обіймати і звертатися до мене більш дбайливо.

Але я вже не можу розчинитися в його обіймах так, як раніше. Включитися і все погане забути.

І в той же час я боюся, що моя відстороненість зараз може стати приводом для його чергового сплеску агресії.

Коли я це пишу, і наче бачу це все зі сторони, мені так крінжово з цього всього. Це ж ненормально. Ненормально бути в сім'ї, де не можна поговорити спокійно, сказати про свої переживання без страху і ризику. Неможливо просто бути в спокої і безпеці.

В кожну мить може прилетіти чергова порція агресії від чоловіка або свекрухи.

Коли ж я говорю йому про щось наболіле, це не відкриває можливість для порозуміння. Це викликає в нього агресію, бо чому ніби все нормально, а мені щось в голову зайшло і я вирішила поображатися ще на всяк випадок...   

***

04.07.26, 15:10

Минулого тижня на вихідних ми з чоловіком та дітьми неспішно збиралися на прогулянку. Тоді чоловікові зателефонував якийсь далекий родич. Кількома словами ні про що перекинулися, тоді той мужчина передав трубку якійсь жінці. То типу була теж якась родичка чоловіка.

Мені було чути їх обох, і чоловіка, і його співрозмовницю. Це була чисто розмова ні про що, тобто про якусь побутову фігню. Вона розповідала йому в деталях про всілякі свої побутові справи, пригоди і думки. Він її слухав і активно підтримував розмову.

5 хвилин, 10, 15 - а далі вже я психанула. Ну як психанула - почала дивитися на чоловіка з виразом повного нерозуміння. Він помітив це і невдовзі закінчив розмову.

Я сказала, що мене справді непокоїть те, що він, коли розмовляє зі мною, відповідає не так, щоб продовжити і підтримати розмову. Коли я чимось ділюся, його відповіді такі, щоб закінчити діалог якомога швидше. Без залучення, цікавості, підтримки. Є різниця, коли люди розмовляють щоб продовжити розмову, і коли щось відповідають так, щоб закрити розмову якомога швидше. І мене справді обурило те, чому до мене ось таке ставлення, тільки б закрити мені рот - бо після його яскравого прояву небажання продовжувати діалог, мені й не хочеться чимось ділитися. А от та типу родичка, може йому сісти на вуха інколи й на годину і більше, і ту розмову він радо підтримує.

Що в результаті - звісно, я сама винна, що він зі мною так не розмовляє, бо в нас не розмови, а лише з'ясування стосунків. Хоча це і не правда по факту, бо дуже багато разів я намагалася розмовляти з ним просто, по людськи. Я підтримувала розмову коли він розповідав щось своє. Але коли говорила я - він чітко показував, що я йому не цікава. Інша справа якась там родичка. Їй то можна приділити годину і більше своєї уваги, і ті розмови не рідко - буває щотижня чи кілька раз на місяць. Звісно, я, як дружина, ні на яку подібну увагу не заслужила...    

***

04.07.26, 15:30

Минулого року була неприємна ситуація з чоловіком. В нас, тобто в свекрухи, є сусідка, що живе прямо поряд. Вона якась родичка чоловікової сім'ї, та ще й якась хрещена матка. Не знаю точно її вік, але, здається, старша за мого чоловіка на 15-20 років.

Коли ми переїхали з квартири знову жити до свекрухи, ця сусідка часто приходила до нас додому. То спілкувалася зі свекрухою по якихось їхніх господарських питаннях, то до неї на уколи, то до мене на фарбування волосся.

Все ніби нормально, але були нюанси, які мене непокоїли. Сусідка полюбляла ледь що - приходити до мого чоловіка по допомогу. То в неї щось зламалося з техніки і треба поремонтувати. То в домі якісь неполадки і необхідно, щоб він до неї зайшов. То він її везе на базар зі свекрухою разом, то їй ще кудись треба поїхати і вона просить щоб він для неї потаксував.

Цікавим моментом було ще й те, що вона полюбляла приходити в надлегкій і суперкороткій сукні, з глибочезним декольте, без жодного натяку на ліфчик. Щодня, а іноді по кілька разів їй потрібна допомога мого чоловіка. Потім нахваляє його як може. Дарує подарунки типу парфуми і всілякі речі. Приносить якісь продукти, бо в неї в надлишку, то ж треба поділитися.