29.06.26

***

29.06.26, 21:40
Я почала зустрічатися з моїм нинішнім чоловіком, коли мені було 17, а йому 26. Коли мені було 18 - вийшла за нього заміж. На той час я вважала себе достатньо дорослою для серйозних стосунків, а нашу різницю у віці — нормальною. Тільки час і досвід показали мені іншу точку зору.

Хотіла б трохи написати щодо коментарів до мого вчорашнього допису, але сьогодні бачу багато хто піднімає тему про одруження якогось там 40-літнього мужчини з 18-річною, і мені теж є що сказати про різницю у віці і ранній початок стосунків.

Я не можу говорити про всіх, але щодо себе - підтверджую, що велика різниця у віці, коли один практично ще підліток, а інший — вже дорослий, справді відчувається як нерівність, і має погані наслідки.

Я досить довго трималася, вважаючи, що все гаразд і я справляюся. А зараз розумію, що довгий час я просто витісняла негативні аспекти наших стосунків зі своєї свідомості, я прагнула їх не помічати, і - не помічала.

В стосунках з самого початку, звісно, не було ніякої рівності. Попри якусь там гордість, зухвалість, самовпевненість, які в мене, наче б то, в моєму ранньому віці були, в стосунках не було ніякої рівності, домовленостей, врахування моїх потреб і моєї позиції. Ми робили все, як вирішував, хотів, вважав за правильне він, але при цьому це подавалося так, наче цей шлях - взагалі єдино правильна можливість в тій чи іншій ситуації.

На початку стосунків я була ще дуже сором'язливою, скованою, замкнутою дівчиною, я дуже мало говорила, і мені треба було ще дуже багато часу, щоб розморозитися, розкритися. Але його влаштовувало саме це - мовчання і покора.

Проблеми були для мене практично у всьому, але я гордо не видавала цього. Для нього - навпаки, проблеми почалися тільки тоді, коли я виросла, почала усвідомлювати себе і в мене з'явився голос, я почала заявляти про себе.

Я не буду нікого переконувати, що стосунки дитини років 17-18 з дорослим 25+ і більше - це не ок. Ніхто все одно не послухає, бо кожен живе в своїх переконаннях, уявленнях про нормальне життя, з своїми потребами і баченням, як їх задовольнити. І, мабуть, тільки досвід і власне переосмислення може щось змінити.

Про себе скажу, що проблеми були навіть в сексі. Не скажу, що я не хотіла і він мене примушував - ні. Я на той момент вважала, що хочу, і що секс між хлопцем і дівчиною в серйозних стосунках - це нормальна складова. Але коли ми цим займалися, він фінішував, потім засинав або переключався на щось інше. Я - ні. Я залишалася перезбуджена, без розрядки, в мене накопичувалася образа і я почувалася покинутою, і відчувала несправедливість, а от сказати йому так, щоб зрозумів, щоб захотів щось виправити - не могла. Дуже добре запам'ятала цей момент. Відчуття несправедливості і використаності, бо ж він отримував від процесу те, що хотів, а я залишалася в напруженому невдоволеному стані і безсила щось виправити. І мусила і далі грати роль нормальної дівчини і створювати видимість нормальних стосунків, щоб раптом ніхто не подумав, що зі мною щось не так.

Купувала красиву білизну, намагалася бути привабливою для нього, але це нічого не змінювало.

Я тоді не розуміла, що була ще по суті дитиною, підліткою, і це нормально, що тоді не знала, що й до чого і як. І що в нормальних стосунках між люблячими і поважаючими один одного людьми це вирішується неквапливо і обережно... Але тоді мені цього ніхто не сказав. І я навіть не знаю, як сприймала це... Була ображена і безсила щось виправити. Для нього все було нормально і особливо тим, як то все мені він не переймався. І це тільки один аспект стосунків, у всьому іншому теж було дуже навіть не весело. Просто я не мала права показати, що щось не так. Я повинна була довести всім, що я достатньо доросла і серйозна, і в мене все нормально.

***

29.06.26, 23:00
Сьогодні дитина знову поскаржилася, що бабуся прийшла говорити їм, щоб лягали спати, хоча вони ще не хочуть.

Дітям 9 і 12 років, і на мою думку нормально, щоб на канікулах вони мали якісь свободи на кшталт самостійно вирішувати, коли лягати спати і коли прокидатися.

Свекруху ніхто не просив піклуватися про вкладання дітей, тощо. Навпаки, моє бажання - щоб вона взагалі не втручалася до дітей.

Щодо того, аби поставити ключ на двері дітям, навіть не знаю, чи варто, чи вийде. Двері старі, і ще мене хвилює питання, якщо вони замкнуться, і буде якась надзвичайна ситуація, і тоді треба буде відкрити терміново, а не вдасться... Також я дуже сподіваюся, що невдовзі таки зможемо переїхати звідси в орендоване житло, але поки що є те що є.

В коментарях прозвучала думка, що ніби то все нормально, і нічого такого в тому немає, просто я накручую дітей проти свекрухи і тд.
Тут є кілька нюансів. Я справді відчуваю ворожнечу до свекрухи і негативно до неї відношуся, відповідно це ставлення зчитують діти і по-своєму можуть це проживати і проявляти.
Окреме питання, що не просто так мене це стурбувало, а дитина вчора поскаржилася, і сьогодні вже вдруге, що їй некомфортно від того, що бабуся без дозволу заходить в їхню кімнату.

Окреме питання, що свекруха одну дитину виділяє, типу позитивніше ставиться, до іншої постійно шукає приводи для придирок, критики. Ось ця дитина, до якої придирки, і скаржиться, що некомфортно, коли заходить бабуся.

Вчора я ще думала, можливо це поодинока ситуація, і це виправиться само по собі, а сьогодні знову.

З свекрухою в мене погані стосунки, і звісно це впливає. Найгірше, що інколи, а бувало що й часто, чоловік був на стороні свекрухи чи і сам поводився як вона...
Але зараз в нас з чоловіком фаза наче якогось порозуміння, не знаю чи на довго, але поки що є.

Сьогодні, коли дитина прийшла з черговою скаргою, я одразу запитала його, як він ставиться до того, щоб на канікулах діти вкладалися спати, коли їм хочеться. Він сказав, що не проти.

Далі вже я сказала свекрусі, що в них канікули, нехай лягають спати тоді, коли вони хочуть. Вона одразу почала доводити, що вони і під час навчального року пізно лягали. Та насправді я під час навчального року їх вкладала, приблизно о 22, можливо інколи трохи пізніше, якщо не встигала вчасно доробити справи.
Вона почала доводити, що коли я її вкладала спати, коли я йшла з їхньої кімнати, вони після того не спали. Хоча це повна нісенітниця.

Щоправда пригадую один випадок, як дитина розказувала, що бабуся вночі зайшла до них в кімнату, в них було включене світло, і вона щось в них розпитувала, і дитині було ніяково. Світло в дітей включилося через те, що під час стабілізаційних відключень не простежили за вимикачем, що залишилося увімкнене, і заснули, а потім воно увімкнулося, коли електропостачання відновилося. З цього вона винесла залізобетонний аргумент, що діти ночами не сплять, отже я жахлива мати. Хоча там по факту швидше за все вона розбудила дітей, тим, що увірвалася з претензіями, чому вони не сплять.

Зараз не знаю, чи ця розмова буде мати результат, чи можливо якось повпливати, достукатися, чи вона так і буде наполягати на своєму, і далі вриватися до дітей, бо посміли о 22 не заснути.