27.06.26

***

27.06.26, 11:20

Вже одинадцята ранку, чоловік, звісно, не вдома, а, як завжди, поїхав з мамою. Сьогодні ми "спілкувалися" - переписувалися. Він питав, чи купити хліб і корм для кішки. Я питала, чи не може він купити дітям портативний кондиціонер, бо в дитячій кімнаті реально дуже спекотно, а найближчі дні будуть пекельними. Він, звісно, відмовив та запропонував, щоб я дала дітям вентилятор.

Ще я вкотре надіслала йому посилання на ліки для тварин, на що він вкотре не відреагував. А я не хочу ще раз просити, переконувати, пояснювати, точніше не можу. Бо знову почую, що він не хотів ніяких тварин, це я захотіла їх прийняти, а розгрібати доводиться все йому. В мене просто немає більше сил про це говорити.

В мене досі немає грошей, щоб переїхати, щоб закрити базові потреби свої, дітей, кішки і собаки.

Мій ранок не такий добрий, як вчора. На мене дуже впливають такі речі, як гроші, підписки, лайки, коментарі. І з учора в мене майже не було нових підписок. А ще вчора по моїй роботі були хоч невеликі нові надходження, і я пораділа, що справа пішла, а сьогодні на ранок побачила, що далі процес не рухається. Розумом розумію, що в моїй діяльності не буде лінійного успіху, це можуть бути періоди покращень і спадів, просто я дуже виснажена і дуже сподіваюся на ті гроші і на підтримку з інтернету.

***

27.06.26, 11:30
Коли я вчора повернулася, чоловік вже, звісно, заснув. А я все ж не змогла просто заснути, або позалипати в телефоні і заснути.
Я знову доторкнулася до його руки, хоча і розуміла, що роблю зайве. Я знову проявляю ініціативу, коли її не проявив він, коли він не залагодив образи. Просто він може витримати дистанцію, напругу, мовчання між нами. Я - ні.

Від того, що я взяла його за руку, він прокинувся, і теж почав гладити мою руку, зрештою ми обіймались, цілувались і зайнялися сексом.
І так, попри наші проблеми в стосунках, секс з ним був справді непоганим.
Можливо це ілюзія на фоні того, що у всьому іншому не вдається знайти контакт, налагодити зв'язок, порозумітися. І коли виходить хоч щось, воно таке дефіцитне, що й здається особливим і цінним.

Після цього мені особливо важко, що не налагоджується емоційний зв'язок. Розмови про побут не закривають попередні образи і не означають розуміння. І я не знаю, як маю витримати цей день.

***

27.06.26, 12:40
Чоловік повернувся з базару. Сьогодні він вже купив купу різноманітних нормальних продуктів і побутових речей, чого не було вже декілька тижнів. Намагається підтримувати зі мною побутові розмови в нормальних тонах. Чи це наслідок вчорашнього сексу, чи просто співпадіння - не знаю.

Я з одного боку радію, бо ця турбота і підтримка хоч якогось зв'язку без агресії - це для мене цінно. Але в мене залишається фонова тривога. Страх, що я все зіпсую.

Бо моя образа - не вирішена. Він не вибачався, не розкаювався, не говорив, що усвідомлює, чим зробив мені боляче, що шкодує і хоче це виправити. Що йому не байдуже на мої почуття.

Тепер, коли ніби йде налагодження на побутовому рівні, я боюся себе, боюся своїх емоцій. Якась дрібниця може знову мене спровокувати, я можу знову образитися. А якщо я ображуся - він буде сердитися, буде жорстоким. А мені буде боліти.

Є ще один нюанс. Поки він намагається розмовляти зі мною приязно, його мама всіляко намагається його залучити. Просить допомоги з дрібницями. Коментує дії, дає поради, які не просили і не питали. Роздає завдання. Максимально перетягує його увагу на себе.

Пам'ятаю з попередніх разів, як мені особливо боліло, коли минулих разів після нашого якогось крихкого налагодження контакту, особливо коли була інтимна близькість, наступного дня він весь такий привітненько теревенив з мамкою, яка мене безперестанку ганьбить, критикує і принижує, і не припиняє незважаючи ні на що. І в такі моменти це особливо гидко.

***