Глава 28

Моє повернення було різким і супроводжувалося болем в усьому тілі, немов я відсиділа його.

- Нарешті! -Зустрів мене радісний голос зовсім не тієї людини, яку я очікувала почути.

Примружуючись від світла, яке хоч і не було яскравим, але в першу хвилину різало очі, я намагалася сфокусувати погляд на Ноланді, який статечно сидів навпроти.
Я огледіла місце, де я так неочікувано опинилася. З лівої від мене стіни стояв стелаж на усю стіну повністю завалений теками. З іншого боку і за спиною Нихонського судмедексперта у куті були звалені коробки, з яких теж виглядали папери. "Архів",- здогадалася я.

-Цікаво? От і мені цікаво. Ти й жива досі, бо в мене є безліч питань. - Спокійно, неначе нічого незвичного не відбувається, промовив Нол.- Дакірус був проти залишати хоч когось в живих. Але пішов мені на зустріч, як старому другу. По Вашій реакції, дорога моя Касандро, бачу, що Ви в курсі про участь в цій справі Остіна Дакіруса. Занадто спокійно сприймаєте. Та ти взагалі дуже спокійна і байдужа до всього, крім купки недоумків. Ну то що, задовольниш мою цікавість?
-Як я тут опинилася? Що з іншими?- Спробувала спочатку задовольнити свою цікавість.
- Ну що ж, справедливо. Я розповідаю тобі, а ти мені,- посміхнувся колись приємний мені чоловік. - Коли я дізнався, що цей шмаркач повністю здоровий відправився до тебе, відразу зрозумів, що справи мої кепські. Він повідомить, що я маю відношення до всіх цих справ. За вами слідкували. От тільки я не розумію, чого ви поперлися вночі на кладовище. І навіщо тобі здався Айзек? Розкажеш?
-Далі,- спокійно промовила я.
-А далі мої хлопці вас там всіх і накрили. Детектива прибрали першим. Кажуть, що він не встиг і отямитися. Тварюку підстрелили. Треба було добити й там й полишити, але я гадаю він і так не жилець. А от від жіночки були сюрпризи. Дуже бойова у тебе прибиральниця,- приміщення зірвалося від реготу,- відлупцювала Пола. Довелося прикласти сил, щоб її заспокоїти. Нащо ти її теж потащила на кладовище? Чекаю від тебе тепер відповіді.
- Я так і не зрозуміла де всі й що з ними?
- Дорога моя, Касандро, то вже немає жодного значення. Не про те турбуєшся. - Потім поглянувши в мої вперто зціплені губи, продовжив,- Пітерс мертвий, вівчара майже теж. Що робити з бойовою жінкою ще не вирішили. Але гадаю, що її теж не залишать жити, немає сенсу залишати свідків. Ну чого ти так зле на мене дивишся? Ви самі влізли в наші справи, зруйнували все, споганили. А ти виявилася з сюрпризом. Я, коли вперше тебе побачив здивувався і разом з тим зрадів, що не будеш мішатися. Та де там,- махнув рукою, - з тварюками я вже давно маю справу. Боюсь їх до всирачки. Якось до мене в морг потрапив чолов'яга, трохи понівечений. Ну як трохи? Живого місця на ньому не було,- хихоче,- а слідом завітав повірений небіжчика містер Остін Дакірус. Розмову мали довгу і серйозну. Саме від нього я дізнався про перевертнів цих, а й ще побачив на власні очі. Я тоді допоміг Остіну, написав в результатах, те що він просив. І відтоді рідко, але потрапляли недолюди на мій стіл. Хоча, як розумієш, вони нечасто залишалися цілими. Це було чудове рішення немає тіла-немає діла. Іноді траплялися виключення, але мені без проблем вдавалося все приховати. Поки два впертих детективи не взялися за справу і не запросили "надзвичайно талановиту дівчину" по рекомендації професора Турей.
-Детектива Адамса Ви вбили,- перервала монолог судмедексперта
-Ні. Я зателефонував Дюку. Був трохи розгублений і нервував. У пакету з речдоками були мої матеріали, які я по своїй необачності залишив на місці злочину. Отже, не міг дозволити детективу доставити їх тобі.
- Отже, брокер...
- Так, моїх рук справа. Він забагато знав, сама розумієш. Ох і натерпівся я, коли ти трупи почала підіймати.
-А Айзек?
- А що Айзек? Він теж виявився тварюкою. Щось винюхував, здогадувався.
- Він не був Звірем,- зауважила я.
-Он воно як. Ну що ж в нашій справі бувають іноді промахи,- холодно промовив чоловік.

В його очах зникла добродушність і риси обличчя змінилися, стали різкими, втративши ті якості, які свого часу ввели мене в оману, видавши такого собі доброго і турботливого, сердечного дядечка.

-Застарий я вже став для таких переживань і хвилювань, - посміхнувся мені по доброму, та його посмішка більше на мене не діяла. -Так чому Ви навідувалися на могилу до Айзека?
-Щоб впевнитися, що Ви приклали руку до його смерті.
-І що?
-Впевнилися.
-Дуже і дуже небезпечна дівчинка. Шкода. Ти мені подобалася. Тільки тому, що я тебе поважаю, ти можеш вибрати спосіб смерті. Обіцяю виконати. Думаю і Остін буде не проти, в пам'ять про твою бабцю. Хоча яка там в нього пам'ять.
-З цього місця, будь ласка, детальніше,- попросила я,- я бачила фотографії бабусі там у льотній школі.
-Я знаю тільки те, що вона була завзятим членом клубу ще при житті діда нашого знайомого. Вони товаришували, чи як сам Дакірус казав, були коханцями. Але він її особисто ніколи не бачив. Твоя бабуся вже вийшла до нього на зв'язок перед смертю і вибрала його довіреною особою. Можливо, бо знала його предків. Остін казав, що дуже дивна бабка. Від неї аж холодно ставало. Після того як ти отримала спадок, та щоб мені провалитися під землю! Це ж треба які ти статки отримала, хай йому грець. І чого ти з тими грошима не поїхала з відси, а влізла в усю цю історію.
- Можу поділитися, якщо Ви мені допоможете, - впевнено заявила я.
-Дуже приваблива пропозиція, дівчинко,- посміхається як рідний,- та я відмовлюсь. Я не бідую. Ти більш приваблива мертва, аніж жива. Тож не ображайся. Ну то що надумала? Бо часу обмаль.
Мені не треба було пояснювати, про що він казав.
- Смертельна ін'єкція, але попрошу без панкуроніума, не хочу відчувати параліч. Хлорид калію і тіопентал, якщо знайдете.
- Я Вас боюся, Касандро,- знову перейшов на ви, до того ж промовив це майже пошепки, вишукуючи щось в моїх очах. - Ви ж знаєте, як діє хлорид калію? Ви будете горіти в пеклі. Ваша кров буде закипати.
-Знаю, тому і прошу додати швидкий анестетик.
- Я спробую все знайти, раз обіцяв. Невдовзі побачимося.