Глава 23

З наступного ранку все закрутилося настільки, що я взагалі не бувала в дома.

Справа набула розголосу, з'явилися представники влади, преса, служба безпеки й ще безліч незрозумілих мені людей. Дізнатися подробиці не виходило. Дональд не виходив на зв'язок, Ноланд запевняв, що нічого не знає. Я ж сама не могла дізнатися, що відбувається. Ще хотілося знати про Макса та Ітана. Все що спало на думку, це зв'язатися з Дені. Хлопець був радий мене чути, але і він нічого не міг повідомити та заспокоїти. Залишалося чекати.

У вечері до мене у морг завітали двоє осіб. Те, що вони при владі відразу впадало в очі, настільки впевнено вони трималися, що відразу відчувалося, що вони господарі всесвіту, як мінімум.

-Міс Грейв? -- Запитав чоловік з сивим волоссям і зростом метрів зо два. Мені доводилося задирати голову, щоб поглянути йому в очі. Він посміхнувся помітивши, що мене це трохи нервує.
-Так, це я. Чим завдячую?- Твердо, хоча як могло бути інакше, коли я стояла перед тілом розрізаної жінки зі селекційним ножем в руках, перемазана кров'ю.
- Вражає, - сміючись промовив другий чоловік, трохи молодший і на відміну від громили, одягнений у цивільний одяг.- Це Віктор Стоун. Замісник директора відділу національної безпеки. Я називатися не буду, вибачте за це. У нас до Вас конфіденційна розмова. Де ми можемо з вами спокійно поговорити?
-Тут дуже спокійно і нам ніхто не заважатиме. Чи Вас непокоїть місіс Колтон? Запевняю вас, вона нікому ніякі таємниці не повідомить.
-Крім Вас, чи не так?- Запитав полковник. Я трохи напружилася, бо питання було з підтекстом.
- Віктор натякає, що ми знаємо про Ваші здібності міс Грейв, - пояснив чоловік.

Та мене це не заспокоїло, я ще більше захвилювалася. Мені не хотілося потрапляти в поле зору людей, які мають владу. Це може привести до втрати свободи вибору.

- Що Ви маєте на увазі?- Вже менш бадьоро запитала я.
-Ви некромант, - просто мовив громила, а потім як нічого особливого не сказав, попросив,- розкажете про вашу клієнтку?
-Вам же зовсім не цікаво.
-Помиляєтеся. Так що?
-У верхньому піднебінні сліди магнію, що вказує на що вона була у постійному кататонічному стані. Була заміжня. Ще пролежні.
-І як Ви дізналися що вона була заміжня?
-Якщо поглянете на руки, то помітите, що пальці опухлі, а тут ямка від каблучки, ледь помітна та все ж.

В цей самий момент я відчула присутність душі, але не Тедової, до якої я вже звикла.

Страшний кашель розносився кімнатою.
Вона чи він важко дихає, немов для кожного подиху потрібні неймовірні сили.

"Передайте йому, що я не тримаю зла. І вдячна, що він допоміг мені вмерти, бо я так мучилася. Повні горшки, постійні рахунки за ліки й обслуговування. Як він мучився зі мною. Тепер мені краще. Ви нічого не знайдете в моєму тілі. Просто зупинилося серце." - На мене дивилася гарна і молода дівчина, а не те змучене створіння, що лежало на столі.

Вона гірко, проте з полегшенням і вже не задихаючись, посміхнуласяє: "Передайте ще, що він кохання усього мого життя. Дякую Вам".

-Касандро! Міс Грейв!- Оклик чоловіка, який не представився, вивів мене з відчуженого стану, я обернулася до чоловіків.
-Вибачте замислилася.- Перепросила я.
-Ви типовий представник людей з некромантським даром, тож не перепрошуйте.
-І багато Ви таких знаєте? - Зацікавилася я.
-На жаль ні. - Відповів фбровець, вдивляючись в моє обличчя,- перейдемо до справи. Від сьогодні Ви й тільки Ви займаєтеся Нихонською справою. Ви розумієте про що я,- констатував чоловік,- Все має бути цілком секретно. Про будь-які припущення, події й те, що буде виявлено у ході дослідження доповідаєте особисто полковнику. Детектив Пітерс теж приєднається, якщо він вже обізнаний про деякі деталі. Вам буде надано повний доступ до справи. І кілька надійних осіб з криміналістів. Ви можете долучити й представників зграї. Не дивіться так на мене, ви мене все одно не збентежите. Так, ми знаємо, що Хансінгени теж тут залучені, тож не соромтеся використовувати їх.
-Та звідки Ви!...,- тільки хотіла обурюватися, та помітила як в очах молодшого "гостя" промайнули хижі зіниці,- Ви теж Звір?
-А ви здогадлива,- хижо посміхається,- сподіваюся, що ще кмітлива і вмієте тримати язик за зубами.

По шкірі пробігли мурахи. Стало ніяково і трохи лячно від його слів.

-Це мій телефон,- здоровань простягнув свою візитівку,- чекаю на ваш дзвінок. Охорона і очільник місцевого моргу вже в курсі.

Чоловіки не стали затримуватися. Як тільки за ними зачинилися двері, я видихнула з полегшенням. Я й так хотіла займатися цією справою, не знала тільки як отримати доступ. В тут ще й всі привілеї мені видали. І не зобов'язали працювати на владу. Тож одні плюси та переваги.

- Ну, Кас, ти й влипла,- почула голос колишнього поряд.
-Є таке,- чомусь сказала я, хоча хотілося попросити по звичці його замовкнути.