Глава 16

-Ну що? - Перше, що запитала примара мого колишнього, коли я прийшла на роботу.
-Нічого хорошого.
-Касандро?
-Теде, не зараз,- роздратовано кинула у відповідь.
-Міс Грейв,- почулося від дверей мого кабінету,- мені теж дуже хотілося б знати, що з нашим Максим. Є новини?

Міс Гарде була засмучена і я розуміла, що їй, як і мені, важлива доля хлопця.

-Поки ніяких новин. Останки, що знайшли не Максові, тож є надія, -заспокоїла я жінку.
-Стривайте! Що ви мали на увазі, коли сказали, що Вам теж хотілося б знати?- Вона мовчала,- Міс Гарде?
-Я теж бачу лікаря Уокера. І не тільки його.

Я тримала свою щелепу, щоб вона не впала, докладаючи неймовірних зусиль. Невже?

-Ви некромант?
-Ну що Ви,- сміється,- мені не дано такого дару як Вам. Я всього лиш харван. Я бачу і можу поглинати остаточну енергію після відходу душі у потойбіччя.
-Мені треба присісти, - я не могла відвести від неї очі.
-Я розумію, що Ви здивовані.- Спокійно промовила.

Я намагалася усвідомити новину, а також зрозуміти, що мені ще можна чекати.

-Міс Гарде, я не просто здивована, я шокована. І судячи з очей мого колишнього чоловіка, який ніяк не відправиться в те саме потойбіччя, він здивований не менш за мене.
-Щоб мені не зрушити з місця! - Вигукнув Тед.- Це ж треба було вмерти, щоб дізнатися про некромантів, перевертнів і якихось... Як ви там казали? Поглиначів душ? А хто ще є?
-Мені це теж цікаво, та про це пізніше. Міс Гарде, що значить Харван? Ви не людина?
-Я і людина, і не людина. Скоріше ми окрема раса людей.
-Вас багато?-Вліз Тед.
-Нас дуже мало,- відповіла жінка.- проблема в тому, що ми вироджуємося, бо не можемо жити разом. Справжній харван народжується тільки у повноцінній харванській сім'ї, а ми не можемо ні з ким вжитися. Тож сходимося тільки заради дітей. Самі розумієте, що з того виходить, коли двоє один одного ненавидять. Жінка і чоловік харвани не переносять один одного. Це просто жарт природи.

Вона важко зітхнула і продовжила.

-Хлопчиків забирають батьки, дівчатка зростають з матерями, так було з покон віку.
Ми нічим не відрізняється від людей, окрім нашої особливості бачити справжню сутність енергії. Ми підживлюємося нею, коли вона вивільняється. Особливо, коли вона залишається без .... носія. Саме тому я тут і працюю, іноді я допомагаю прибиратися в реанімації, там теж є чим підживитися.
-Я не хочу, щоб ви мною живилися,- закричав Тед.
-Небійтеся, лікарю Уокер. Для Вас це не несе жодних негативних наслідків. Коли дух звільняється, то ця енергія не змінює свій стан, нікуди не відходить, а просто висить навколо нас. Вона важка і давляча і тільки харван може очистити простір, підживлюючись нею. Для нас це джерело довголіття і здоров'я.
-Отже, виходить що ви санітари свого роду?-Прояснила я.
-Точно, як ви чудово підмітили,- сплеснула руками жінка.
-Ви знаєте, хто Макс?
-Знаю. І цей... Хансінген теж Звір, як і Макс.
-А що ви ще знаєте?
-Те, що останнім часом важка енергія заполонила навколишні місця. До Нихону прибуло кілька наших. Дуже важка енергія висить.
-Щоб так занадто, я б, мабуть, відчувала.
-Це трохи не те, що відчуваєте Ви. Ви чуєте смерть її еманації. А я відчуваю енергію. Хоча я теж чую смерть. І ще. В Нихоні був чоловік Айзек, ми іноді зустрічалися. Так перекинутися парою слівців. Хоча наші зустрічі кожен раз закінчувалися ледь не бійкою. Та коли живеш довго і геть самотньо, один як перст, все одно хочеться поговорити з подібним тобі. Мої бабця і мама померли давно. До цього віку мені не вдалося створити родину зі звичайним чоловіком і не спромоглась я народити дитину. Тому, мабуть, до Вас міс Грейв так і прикипіла. Я відразу відчула, коли у Вас прокинувся дар, Ви як губка почали притягувати до себе енергію мертвих, вона навколо вас виром крутиться. Як Ви йдете, то вона закручує вас у центр урагану. І повірте мені, у вас дар такої сили, що я і не чула, що такі бувають. Ви ще не повністю його опанували й він не сформувався і росте. Та я впевнена, що Ви будете видатним некромантом у цьому світі.

Мені було дуже приємно чути її слова. І я незвична до похвали соромилась і ніяковіла.

-Та я не про це, -продовжила міс Гарде,- так от Айзек, про якого я вам розповідаю, жив в Нихоні, працював у відділі судмедекспертизи. Він покінчив життя самогубством кілька місяців тому. Що хочу Вам сказати, я не вірю, що він сам покінчив зі своїм життям. І я була в нього вдома, я знаю напевно, що смерть була насильницька. Там енергія була темною і гнітючою.
-А повідомити поліцію Ви звичайно не можете. Бо не поясните Вашу впевненість. - Я зрозуміла всю іронію ситуації.
-Так і є.
-Я поговорю з Ноландом про нього. Думаю, що може він що підкаже. А що про тих двох, що прибули недавно? Ви вже спілкувалися?
-Ще ні, але запрошення отримала. Один з них мій брат. Ми усього тричі з ним бачилися за все його життя. Він молодший. Як я вже казала, хлопчиків виховують батьки.
-Мені важко сприймати ваш уклад життя, бо я татусева доня. І не уявляю, як би я жила без нього. Теде, раз міс Гарде обізнана про мої здібності, то вона може мені допомогти у твоєму ритуалі.

-О, люба Касандро, я гадаю, що Ви й самі чудово впораєтеся. Та якщо Вам так спокійніше...
-Мені соромно зізнаватися, та я почекаю. Дуже вже цікаво у вас тут. Хочу знати, чим все це закінчиться, -дав задню мій колишній.
-Дуже вже на тебе не схоже,- я знала його трохи з іншого боку. Ох і крові він в мене попив. -Цікавістю ти не відрізнявся. Прагматичність, утискуватість і нетерпимість до мене, -це основні твої ....
-Та полиш, Кас! Я вже втратив життя і мені немає, за що триматися, чого накопичувати й до чого прагнути. Вже усі земні турботи втратили сенс. Та тепер в мені така цікавість, якої не було за життя.
-Ну що ж, тоді зачекаємо,- прийняла я рішення.

Довго сумнівалася і вагалася щодо раси харванів. Все ж таки вирішила, що харванам бути.))) Дуже хочеться почути вашу думку, чи доцільно було вставляти в книгу нову расу.

Дякую за вашу підтримку, вподобайки і коментарі.