20 розділ

   Коли я поверталася до будинку, світ здавався зовсім іншим. Наче хтось протер невидимі скельця, через які я дивилася на нього - і тепер все навколо було яскраве, тепле та наповнене життям.
   Я йшла з легкістю, якої не відчувала вже давно. Наче нарешті звільнилася від тягара, який каменем лежав на серці. Здавалося, я могла б йти так годинами…доки мене буквально не зніс Ян, що з’явився нізвідки.
   Він врізався в мене, притиснув до себе так сильно, що я не одразу змогла видихнути. Його тіло тремтіло в моїх обіймах.
   - Ян? - прошепотіла розгублено. - Що сталося?
   Коханий не відповів одразу. Спочатку він притиснув мене до себе ще ближче, так ніби хотів розчинитися в мені, та почав глибоко вдихати мій запах, намагаючись заспокоїтись.
   - Ти…де ти була? - тільки й видавив хлопець хрипло.
   - ...вийшла прогулятись, - збентежено відповіла.
   Що сталося?! Я вже давно не бачила Владико настільки наляканим. Так, я надовго зникла нічого йому не сказавши, але не думаю, що справа тут тільки в цьому.
   З будинку вибігла вся наша компанія - сонні, скуйовджені та неймовірно стривожені.
 - Ян! Що взагалі сталося? – біжучи, запитав Артем. Але, помітивши нас, сповільнив крок. - А…ой…Софа знайшлась…
  - Боже, ти мене налякав, - видихнула Даша, підбігаючи.
   Максим із Матвієм спинились осторонь, але по їхніх обличчях було видно - вони теж були напружені.
   - Все добре, - сказав він рівно. Надто рівно. - Я просто…скучив.
   Всі застигли, а потім вибухнули сміхом.
   - Ти зараз серйозно? - фиркнув Артем.
   - Я так розумію, тепер Софії не можна відходити далі, ніж на п’ять метрів? - підкинув Максим.
   - Метрів три, - хмикнула Даша.
  Матвій стояв трохи збоку і мовчав. Його очі ковзнули з Яна на мене й назад. А потім він ледь помітно хитнув головою.
   Я теж усміхнулась, але…щось було не так. Ян сильніше стис мою руку, уникаючи погляду.
 Пізніше, коли ми залишилися вдвох, я нарешті зрозуміла причину такої поведінки коханого.
   Емілія зараз в Індії?!
  Дівчина ненавидить спонтанні поїздки, і, в принципі, все, що порушує її плани. А це означає тільки одне - причина з якої вона сюди прилетіла надзвичайно важлива для неї. Настільки, що вона готова пожертвувати своїм комфортом - це вже багато про що говорить. Навіть занадто.
   Усвідомлення, що моя ймовірна вбивця приїхала за мною аж в Індію викликало тільки легке здивування. Страху більше не було. Як і болю. Залишилася тільки рішучість – раз і назавжди покінчити з цією петлею.