8 розділ

   Вже за сорок хвилин ми стояли під дверима Янгола. Годинник показував - без п’яти дев’ята. Надіюсь, що він ще вдома, а то, знаючи Дашу, доведеться шукати його по всьому Києві. Та удача була на нашому боці й вже через секунду двері відкрилися, відкриваючи нашому погляду…Даню?
   Я занадто добре його знаю, тому з упевненістю можу сказати, що він не в кращому стані, ніж Даша.
   Ліхт ненавидить алкоголь.
   Невже він зустрів Ангеліну?
 Вона, якщо врахувати мої спогади, єдина причина через яку він міг пити.
 Але чому так рано? Це ж мало статись значно пізніше...
  - Цей покидьок вдома? - п’яно поцікавилася подруга.
   Мені, здається, чи її розібрало ще більше?
  - Угу, - не менш п’яно відповів Ліхт й рукою запросив нас увійти.
 Даші двічі повторювати не треба - вона швидко прослизнула повз Даню і кинулася на пошуки свого судженого. На мить мені навіть стало його трохи шкода, але я швидко відкинула цю не потрібну жалість та поспішила слідом, доки дівчина чогось не утнула...Пізно.
   Картина маслом.
 Макс та Артем - в повному шоці. Матвій - в ауті. Бідолаха сидить на дивані, а над ним стоїть Даша, тримає його за футболку та, трибушачи, волає, що він козел, бабій і взагалі - остання редиска на землі.
   - Що тут відбувається? - почувся знайомий голос за спиною.
   Ян!
  Голос Владико не можливо не впізнати. Серце знову замерло, а потім зробило спробу вирватися з грудей.
Я обернулася й щиро усміхнулася:
   - Добрий ранок!
 - А він точно добрий? - перепитав коханий, розглядаючи нашу дружню компанію.
 Гарне запитання. Хм-м-м…якщо відкинути всі непотрібні дрібниці, то у висновку залишиться наступне:
   По-перше, Даша визнала, що їй подобається Матвій і це - прекрасно. Раніше, щоб цього добитися, хлопцю потрібно було аж занадто багато часу, а зараз прогрес на обличчя...Хоча можливо з боку вигляд це мало трохи інший...та, як я вже сказала, опустимо дрібниці.
   По-друге, Даня, судячи з його стану, уже зустрівся з Ангеліною, що радує просто нереально. Правда не знаю, що саме прискорило цю подію. Але, переглянувши стільки фільмів про подорожі в часі, можу запевнити, що навіть маленька деталь може кардинально змінити майбутнє. Та знову - зараз не про це.
   По-третє, я побачила Яна. Уже один цей пункт може зробити мій ранок по-справжньому добрим.
   - Так, цей ранок навіть дуже добрий.
   Ян не встиг відреагувати на мої слова, тому що в цей момент Даша закінчила свою тираду й наостанок видала, шокуючи всіх:
   - Чесне слово, придурок, як що ти кинеш мене, як і всіх своїх попередніх пасій - це буде останнє, що ти зробиш у своєму житті. Второпав?!
   Німа сцена.
  - Даш, сонечко моє, - зітхнула, - зазвичай в почуттях зізнаються...трохи інакше.
   Здається, мої слова шокували всіх ще більше.
   - То це було зізнання? - обережно поцікавився Матвій, дивлячись дівчині прямо в очі.
   У відповідь Даша лиш легко кивнула головою в знак згоди. Та і цього вистачило, щоб на обличчі хлопця з'явилась щаслива посмішка.
   - Що? - зніяковіла подруга.
 Але Янгол не відповів. Тільки посміхнувся ще щасливіше, що остаточно перетворило обличчя Даші на червону помідорку.
   Симпатяга.
 - Кх-кх, я уже сказала все що хотіла...Мені час,- пробурмотіла дівчина й зробила спробу втекти.
 Доволі не вдалу мушу зазначити. Матвій просто закинув її на плече та потяг в іншу кімнату.
  - Як добре, що хоч у когось з нас склалося особисте життя, - хмикнув Даня. - Вип'ємо?
  - Друже, може вже досить? - стурбовано поцікавився Артем. - Я, звісно, не проти продовження, але може спочатку поясниш, яка причина запою?
   -...я бачив Ангеліну.
   - Ого. Ви поговорили? - обережно запитав Максим.
 Даня заперечно похитав головою та гірко усміхнувся:
 - Вона була зайнята…заграванням з якимось стариком.
 Заграванням зі стариком? Ангеліна? Прощо він взагалі говорить?
   Треба більше подробиць.
   - А де саме ти її зустрів? - влізла в розмову.
 - В «Моменті»...Каріна образилася за вчорашнє і вимагала з мене компенсацію у вигляді вечері...а там вона...якийсь дідок подарував їй букет та ведмедика...вона так щасливо посміхалася... прокляття!
   - І що ти зробив? - з підозрою поцікавилася.
   - Нічого такого...поцілував Каріну та сказав, що хотів би піти у місце чистіше.
   - Ангеліна це чула? - з надією на негативну відповідь запитала в хлопця.
 - Угу, - безжалісно розтоптав всі мої надії Даня.    Захотілося побитись об стіну головою.
 Як же ж це не вчасно.
 - Ліхт, ти реально просто ідіот, - простогнала, змушуючи всіх похмуро на мене поглянути.
  - …вибач, звісно, але яке ти взагалі маєш відношення до цієї ситуації? - спантеличено запитав Макс.
 Я тяжко зітхнула, обвела поглядом усіх присутніх і відповіла:
  - Я розкажу все, щойно Даня протверезіє...без образ, та боюсь, що в цьому стані він може наробити ще більше дурниць.
 - Добре, - видихнув Ян, - дай нам годину - ми приведемо його до тями.