Епілог. Ок, гепі енд

— Міно, ти серйозно? — видихнув Вільям, дивлячись на мене широко розплющеними очима.

— Так, любий, серйозніше нікуди, — ніжно посміхнулася я, торкаючись долонею його блідої щоки. — Звичайно, це було б дуже зручно: найпотужніше закляття, завдяки якому чоловік ніколи не зможе мені зрадити. Ось тільки це трохи нечесно, серед того і до мене самої. Адже насильно милим не будеш! І якщо любиш, то мусиш відпустити. Повернеться — твоє, а полетить — отже, так тому й бути. Я насправді кохаю тебе, щиро, усім серцем. І не хочу утримувати поряд із собою насильно. Тому відсьогодні чари, накладені на тебе моєю матір'ю в дитинстві, більше над тобою не владні. І якщо… якщо раптом ти забажаєш бути з іншою жінкою… — прошепотіла я крізь клубок у горлі. — …Ніякі закляття не втримуватимуть тебе. Ти вільний чинити так, як сам того забажаєш.

Лагідно поцілувавши його, я дозволила єдиній сльозі покотитися по моїй щоці, і розвернулась, зробивши крок уперед.

Тепер усе буде гаразд.

Гарпії Белли, як і було домовлено, залишили околиці столиці, тому більше вони нікого з нас не потурбують.

Зв'язок з матір'ю був налагоджений завдяки магії фей, і тепер я зможу будь-якої миті побачитися з нею, якщо тільки того забажаю.

З Альфредом ми теж поговорили. Як виявилося, про те, що я його дочка, він дізнався лише напередодні нашого з Вільямом весілля. І досі сам був шокований цим фактом. Але ми з ним, трохи перетерши і осушивши пляшечку винця, дійшли висновку, що однозначно порозуміємося.

А Мірабель, закінчивши роботу в лабораторії Вільяма, влаштувалась до іншого мага. З яким вони саме вчора оголосили про заручини.

Що ж до нас із Вільямом, то…

То саме цієї миті маг, наздогнавши мене одним різким рухом, загорнув у міцні обійми та гаряче прошепотів на вухо:

— Навіть не думай, Міно. Я ніколи, нізащо не залишу тебе. І ніяка сила у всесвіті не зможе змусити мене покохати, зажадати або хоча б подивитись на іншу жінку. Ти єдина, хто мені потрібна.

Після чого розгорнув до себе, полонивши таким солодким, ніжним та гарячим поцілунком!

І зараз ви, звичайно ж, попросите якийсь бонус про те, як ми з Вільямом дітей народжували, правда? Але, будь ласка, давайте без цього, дуже вас прошу! Звісно що якось ми якусь дитину на світ, та зробимо, я в процесі кожної вагітності похожу дев'ять місяців з пузом, потім буду зі сльозами розчулення дивитися на свою кровиночку і тремтіти над колискою, поки служниці займуться зміною підгузків, пранням пелюшок, забігами до колиски посеред ночі, та іншими веселощами. Все це буде, і принесе мені чимало щирої радості. Тож не потрібно просити про це ціле додаткове оповідання, он я в абзац вклалася! Просто знайте, що у нас там все буде добре і поживемо ми всі дуже довго і безмірно щасливо. А Вільям весь цей час буде безтями кохати мене одну і на руках носити.

...Ну і так, закляття я з нього насправді, звісно ж, не знімала! Але дізнається про це лише в тому випадку, якщо раптом захоче мені зрадити ;)

КІНЕЦЬ

Любі читачі! Якщо вам сподобалась історія, обов'язково підпишіться на мою сторінку!
Попереду ще чимало того, що вам також сподобається! :)
І вже запрошую на нову історію - "Яжмати! або Некромант в комплекті" про потраплянку в дружину королівського некроманта, який впав у немилість, і довелося, разом з новонародженою дитиною, переїхати з розкішного маєтку в двокімнатку на околиці столиці! І де тепер героїні належить не тільки налагодитим стосунки з красенем-чоловіком, а ще й розгадати таємницю "місцевого Джека Різника"!