Розділ 6. Тет-а-тет

Все відбувалось дуже дивно і незрозуміло. Я просто не знала, що з цим робити.

Після невдалого нападу (метою якого, як я зрозуміла з подальших уривків розмов, було викрадення лорда Найта) ми з господарем кілька хвилин сиділи на підлозі, чуттєво цілуючись, перш ніж до лабораторії увірвався Альфред. А потім мені, звичайно, дали копняка. Але далі…

Далі мене не звільнили. Так само, як і не стали викликати для урочистого вручення медалей. Мені, як і раніше, ніхто нічого не пояснював, лише дворецький з підозрою косився. Отже, дурнуватий план під назвою: «Зустрітися з лордом Найтом і поговорити з ним», — залишався стабільно актуальним.

При цьому, зважаючи на всі наші попередні зустрічі, я не виключала варіанту, що незабаром Альфред з Мірабель, а то й сам господар, встановлять навколо нього особисто проти мене військову систему магічної безпеки, яка розстріляє мене пульсарами до стану купки попелу, спробуй я підійти до лорда Найта бодай на десять метрів.

Тим не менш, завдяки надмірному читанню жіночих пригодницьких романів, я завжди була настирливою і наполегливою самовдоволеною дурепою, яка не звикла відступати. Тому твердо мала намір зустрітися з магом наприкінці дня, як здам зміну і знову отримаю можливість передягтися в щось привабливіше, ніж мішкувате робоче плаття.

І яке ж було моє здивування, коли стандартне вечірнє прасування простирадл перервалося Альфредом, який з'явившись переді мною немов з нізвідки, та повідомив:

— Лорд Найт наказує вам прийти до його кабінету. Негайно.

Сторопівши, я впустила щелепу на прасувальну дошку, та ще й так, що та ледь не впала і не скинула на підлогу праску (що, до речі, загрожувала б мені віддавленою і обсмаженою до хрусткої скоринки ногою). І на той час, як прийшла до тями, дворецького тут уже не було.

Що ж, наказ мені був відданий чітко і ясно, приводу та причин не слідувати йому в мене не було. Та й старша покоївка чула, що сказав Альфред, тож пояснювати їй нічого не треба. Таким чином, приводу не піти в кабінет мага прямо зараз у мене не було.

Ну і скажіть на милість, якого ж біса я — та, хто лише хвилину тому планувала прорватися до цього чоловіка хоч через гарнізон королівської варти — раптово злякала, коли сама ж від нього запрошення і отримала? Нісенітниця якась. Ось тільки вгамувати тремтіння не вдавалося. І продовжуючи тремтіти, я попрямувала коридорами маєтку у бік дверей заповітного кабінету.

— Дозвольте увійти, — несміливо промовила я, заглядаючи до кабінету.

— Так, Міно, проходьте, — почула я знайомий голос, від якого по тілу пробігли мурашки.

Він сидів за своїм робочим столом. Спокійний, врівноважений, загадковий. І лише маленька крапелька поту, що виступила на скроні, виказувала його хвилювання.

— Доброго вечора, лорде Найт, — сказала я, присівши перед ним у реверансі.

— Міно, скажіть… хто ви? — несподівано запитав він.

Що, отак прямо? Одразу в лоба? Цього ще не вистачало! Ні-ні, я нізащо не повернуся до вітчима, де на мене чекає весільна сукня і обручка від лорда Забінаєва.

— Про що ви? — хрипко пробурмотіла я.

— Я ж бачу, вам є, що приховувати, — протягнув маг. — Чи не хочете поділитися?

— Що ви, лорде Найт, — видихнула я тремтячим голосом. — Я просто звичайна дівчина, яка працює у вашому маєтку служницею.

— Досить ламати комедію, — відрізав чоловік. — Звичайна дівчина, кажеш? Ха! По-перше, твоя аура далеко не проста, від тебе лине дивна енергетика. По-друге, те, як ти відігнала від мене гарпію... жодна звичайна дівчина цього зробити не зможе. І по-третє, браслет! Як ти блокуєш його магію? Відповідай.

— Тобто, блокую? — тільки й змогла пробурмотити я.

Треба ж таке! Адже мені насправді є що приховувати, і небажаних питань мені справді могли б наставити. Тих самих, на які мені справді не хотілося б відповідати.

Ось тільки хто ж знав, що питати лорд Найт мене буде зовсім про інше? Про те, на що я сама відповісти не можу, тому що ні сном ні духом про все вище назване, і гадки не маю, як усе це взагалі пояснити.

— Не прикидайся дурепою, Міно, — суворо випалив маг, повільно встаючи зі свого крісла. — Магія браслета не здатна придушити той вплив, який ти чиниш на мій розум. А це вже говорить багато про що.

Вплив на розум?

Насупивши брови, я дивилася на браслет, що блищав на моєму зап'ясті.

Який взагалі вплив на розум цього чоловіка можу чинити я, звичайна дівчина, нехай і шляхетного походження? Так само, як і Мірабель… «вплив на розум» якої такий самий артефакт, зважаючи на все, успішно блокує?

Секундочку! Невже… ТЕ САМЕ?

Та ні, не може бути, маячня якась!

Хоча звичайно можлива надмірна чутливість лорда Найта до... назвемо це «жіночими чарами» — і спричинила те, що в прислугу Альфред набирає виключно некрасивих дівчат. Ось тільки з якого переляку цьому чоловікові потрібне таке «блокування»? Так-так, часом чоловіки в цьому плані бувають вкрай нестримними, частенько ковзають жаданими поглядами у вирізи суконь привабливих дівчат, а то й зовсім беруться лапати жінок, іноді навіть ґвалтувати. Але ж цивілізовані, виховані чоловіки цілком здатні впоратися зі своїми тваринними інстинктами і не кидаються на першу зустрічну симпатичну самицю! І маги, наскільки я знала, не особливо відрізнялися в цьому плані від звичайних чоловіків.