Розділ 9. Наречена проклятого капітана

Мабуть побоюючись, що я можу передумати, Філіп вирішив не тягнути з весільною церемонією і повідомив, що настав мій час, вже наступного дня — щойно стало зрозуміло, що Летючому голландцю вдалось утекти від «Чорної фурії».

Зізнаюся, коли до мене в каюту завалилася Енн, що грубо гаркнула: «Годі сидіти павуків рахувати, а ну вийшла заміж!», — я трохи розгубилася. Навіть подумала про те, щоб дати задній хід. Але швидко згадавши про плани Дейві Джонса втопити мене і ту легкість, з якою опинилась у його ліжку, я стиснула кулаки і почимчикувала на палубу. Зрештою, це ж ненадовго, правда?

Як і очікувалося, Філіп не подбав про те, щоб прикрасити корабель до свята живими квітами, арочкою з лілій та зграями породистих білих голубів. Так само, як і тим, щоб притягнути своїй нареченій шикарну весільну сукню в комплекті з перукаркою і манікюрницею. Все було, як і зазвичай: та ж стара палуба, той самий пошарпаний одяг, який я носила весь цей час.

— Що ж, почнемо, — похмуро промовив Філіп Ван дер Деккен, тоді як Енн (яку язик якось не повертався назвати подружкою нареченої) роздратовано пирхнула і, розвернувшись, пішла з палуби. — Звичайно, це трохи дивно — одружувати самого себе… але що вдієш, іншого капітана на цьому кораблі немає, — цинічно реготнув він.

— Не тягни вже.

— Так не терпиться стати моєю дружиною? — посміхнувся чоловік.

— Так не терпиться отримати розлучення, — прогарчала я. — Давай вже, поки я не передумала.

— Добре-добре. Отже, — прокашлявся капітан. — Філіп Ван дер Деккен, чи згоден ти взяти за дружину Кароліну… як там твоє прізвище, люба?

— Кіпарова, — випалила я крізь стиснуті зуби.

— О, дякую, — гмикнув він і, як ні в чому не бувало, продовжив: — …Кароліну Кіпарову, щоб кохати її в багатстві та бідності, хворобі та здоров'ї, і бла-бла-бла, коротше, згоден. А ти, Кароліно Кіпарова, чи згодна взяти законним чоловіком Філіпа Ван дер Деккена, щоб ну вся ось ця нісенітниця за списком?

— Згодна, — напружено видихнула я.

— От і добре. Тоді оголошую нас чоловіком і дружиною, і можу поцілувати наречену, — задоволено посміхнувся капітан, притискаючи мене до себе, щоб зім'яти мої губи владним поцілунком... смак якого видався нестерпно гірким. Треба ж, а раніше — всі ті рази, що він уже цілував мене насильно — я якось не відчувала такої гіркоти. Тоді це були лише поцілунки того, хто, незважаючи на обставини, приваблював як чоловік, і при цьому вмів добре цілуватися.

Але зараз усе було інакше. Цей поцілунок справді виявився мені щиро неприємним. Настільки, що я ледве стримала бажання відштовхнути капітана і витерти губи.

— Ну що, ти задоволений? — пробурмотіла я, коли Філіп нарешті розірвав поцілунок. — Якщо прокляття вже знято, то висадь мене біля Майямі.

— Не поспішай, крихітко, ми ще не закінчили, — підступно промовив він, стискаючи мою сідницю.

— Тобто не закінчили? Адже я вийшла за тебе, хіба ні?

— Майже. Щоб наш шлюб набув чинності, ми маємо його консумувати.

— Стривай, хочеш сказати, що має бути ще й перша шлюбна ніч? — заціпенівши, закашлялась я. Ні, з одного боку це було навіть логічно, тільки от мене ніхто про це не попереджав!

— Звичайно, — владно підтвердив капітан, підхоплюючи мене на руки. — Тож ходімо вперше гарцювати на подружньому ложі. Нарешті я скуштую тебе, — прошепотів він мені на вухо, легенько прикусивши мочку.

Здригнувшись від дотику щетини до ніжної щоки, я завмерла, широко розплющивши очі. Але Філіп не звертав на це уваги. Під гул схвального улюлюкання команди він поніс мене прямо в свою каюту. Де, недовго думаючи, шпурнув на ліжко, нависаючи наді мною. Чорна куртка, перев'язь і капелюх опинилися на підлозі, а в розстебнутій сорочці виднілися міцні засмаглі груди.

— Ти навіть не уявляєш, як довго я чекав цього дня, — збуджено видихнув чоловік, притискаючись до мене стегнами. — Ще жодна з жінок, яких я хотів, не змушувала мене так довго мучитися в нетерпінні.

Зажмурившись, я судомно вхопилася пальцями за старе зім'яте простирадло, намагаючись розслабитися і отримати задоволення від дотиків капітана, який квапливо, жадібно роздягав мене, стягуючи одяг. Схоже, йому хотілося роздягнути мене повністю, щоб володіти кожним шматочком мого тіла.

Спокійно. Потрібно заспокоїтись, інакше у мене просто немає шансу виплутатися з цієї історії! Та й… адже мене вже й так одного разу затягнули в ліжко, і майже зробили це вдруге. А цей чоловік, принаймні, ніби не збирається вбивати мене, тож з нього партнер не гірший. Звичайна ніч. Тому що так потрібно. І нічого страшного. Адже так?

— Цієї ночі ти будеш дуже голосно кричати, — в передчутті прошепотів він.

І я справді закричала. Причому матюком, упираючись долонями в його груди!

— ...Тільки-но спробуй, козел! — закінчила я, дивлячись у вирячені очі капітана, який, очевидно, не очікував такого красномовства від своєї майже-дружиноньки настільки, що в нього впало, перш ніж шлюб було консумовано.

— Чогось? — тільки й зумів протягнути він, очманіло дивлячись на мене.

— Негайно відійди, виродку! — прошипіла я, почавши бити його груди кулаками. — Повторюю, Філіпе: НІ! Я проти! Тож нагадую, якщо ти забув: зараз ти, звісно, можеш продовжувати. Тільки це вже буде зґвалтуванням, яке анулює саме поняття «шлюбу з доброї волі», і ніякого зняття прокляття не буде!