Розділ 7. Знайда

— Випити? З тобою? — скептично уточнила я, дивлячись на протягнуту мені пляшку рому, поки «Чорна фурія» неслася темними хвилями Атлантики.

— А чом би й ні? — підморгнув Дейві, розвалюючись на палубі під нічним небом, у якому яскраво сяяла розсип зірок. — Ми ж нещодавно побували в Атлантиді, а ти взагалі на неї вперше помилувалася. Чим не привід?

— Ти просто намагаєшся мене споїти, щоб легше було спокусити, — не спитала, констатувала я.

— Ну то й що, коли так? — підло посміхнувся морський диявол.

— Лише те, що губу пора б уже й закатати, — фиркнула я… і сівши поруч із ним, вирвала у злого духа з рук усе ще протягнуту пляшку, з горла якої зробила невеликий ковток.

Так-так, нехай тепер я знала напевно, які у цього хлопця на мене плани (правда, все ще не розуміла, чому він так прагне мене втопити). Але поки кабучка на мені, хвилюватися нема про що. Ну а щодо випивки, то я, всупереч його очевидним надіям, пити вміла і чудово знала свою норму. Розуміючи, чим молодій, красивій і багатій дівчині загрожує невміння пити, батько навчив мене цієї «майстерності», коли я вперше повернулася додому п'яною після веселої вечірки (на якій просто дивом не втратила цноту трохи раніше, ніж хотілося б). Тож трохи розслабитися і заспокоїти нерви ковтком старовинного пійла, витриманого на кораблі-примарі кілька століть, не завадить.

— Вибач, якось не закочується, — гмикнув чоловік, посунувшись до мене. І, забравши з моїх рук пляшку, сам зробив великий ковток. А потім нахабно додав: — Знаєш, після того, як на цій пляшці з'явився смак твоїх губок, ром став ще солодшим. І якщо чесно, то ця насолода мене не на жарт роздратувала, — несподівано гаряче прошепотів він у мої губи, схопивши пальцями гостре підборіддя.

— Гей, що це ти твориш? — обурено пробурмотіла я, не в змозі впоратися з приємним тремтінням, що пробігло хвилею по всьому тілу. Десь там, за кілька метрів від нас, перекинута пляшка рому, і прокотившись палубою, з легким стукотом зустрілася з щоглою, але я не звернула уваги на цей звук.

— Лише дію згідно нашої домовленості. І оскільки минув уже тиждень, стягую законну плату за свою допомогу, — збіса сексуально промовив Дейві Джонс, дражнячи мене своїм подихом.

Одним тільки краєчком свідомості я зрозуміла, що тихенько застогнала, прочиняючи губи, перш ніж їх накрив жаркий поцілунок морського диявола. Поцілунок, на який я, сама не розуміючи, що творю, відразу відповіла! Жвавий язик проникнув у мій рот, граючись з моїм, наче підлий кіт з полоненою мишкою. Блаженно заплющивши очі, я вхопилася руками за широку спину, відчуваючи крізь стару тканину білої сорочки кожен сильний м'яз.

Не відпускаючи губ, чоловік навис наді мною і притулився до мене стегнами, просто зриваючи мені дах! Сильні руки обвили мене, обережно кладучи спиною на корабельні дошки, які все ще зберігали тепло від сонця, що розігріло їх за день. І міцне тіло притулилося до мене, дозволяючи відчувати кожен свій напружений м'яз. Тяжко дихаючи, я проникла долонями під грубу сорочку, вивчаючи пульсуючі рельєфи тренованої чоловічої спини.

Прокляття, ще ніколи за все життя я не відчувала такого бажання! Такої нестримної пристрасті, яка полонила без залишку. Трохи мигдалевий смак солодкого рому на язиці, який Дейві Джонс неквапливо смоктав, розстібаючи однією рукою гудзики на моїй сорочці; запах моря та старих, теплих корабельних дощок, що змішується із запахом чоловічого поту; діаманти зірок, які сяяли високо над чорними вітрилами. Все це начисто позбавляло розуму, залишаючи лише шалене серцебиття. Десь там, далеко в моїй свідомості, все ще тремтіло слабке розуміння того, що я не маю цього робити. Але запаморочення було таким сильним, що я не мала найменшого шансу до нього прислухатися. Тому я продовжувала відповідати на дикий поцілунок, нетерпляче стягуючи грубі штани з чоловічих стегон. І стискаючи пальці на міцних сідницях, протяжно застогнала, морський диявол оволодів мною!

— Як же я кохаю тебе, — задихаючись, прошепотів він, випустивши мої губи лише на мить. Щоб наступної впіймати їх колючим поцілунком, у якому остаточно потонули залишки мого здорового глузду.

Можливо, справа просто в адреналіні… але вперше у житті мені було так добре з чоловіком. Ще ніколи я не могла навіть подумати, що хтось може так сильно зводити з розуму! Кожен дотик, кожен рух жорстких губ. І я готова була заприсягнутися, що просто помру, якщо зараз Дейві Джонс зупиниться. Але він, на щастя, не зупинявся, з кожною секундою розпалюючи в мені ще більший вогонь. Збожеволівши, я не просто відповідала на поцілунки, а рвала на шмаття його губи! Різким рухом зірвавши гудзики з його сорочки, розпахнула її, щоб усією шкірою відчути рельєфне тіло. А пальці вже хижо впивалися в його спину, залишаючи на ній подряпини!

Підчепивши сильними руками мою талію, морський диявол притиснув мене до себе і перекинувся, дозволяючи опинитися зверху. Його губи доводили мене до шаленства, а пальці стискали стегна. Насолода наростала, і стогони, яких просто не було сенсу стримувати, розліталися над нічними морськими просторами... поки не зірвалися на гучний, пронизливий крик насолоди, з якою я вигнула спину, з силою стискаючи пальцями чорне волосся Дейві Джонса!

Кожна частка мене вибухала букетами полум'я. Дихати було важко, а голова паморочилася так сильно, що я не розуміла, де небо, а де земля. Єдиним, що я відчувала, залишався чоловік, в обіймах якого звивалася. І я навіть не знаю, скільки минло часу, перш ніж до мене дійшло усвідомлення того, що я лежу на його засмаглих грудях, під чорними вітрилами та зоряним небом. Що його темне волосся розкидане по палубі, а рука із загрубілими пальцями перебирає мої сплутані пшеничні пасма.