Ділу було так...

Анна

Поміж новим, реклам, та бруду.

Серед ошуканого люду

Анна чекала на появу,

Схиливши голову русяву,

Того, кому буде потрібна,

Немов повітря необхідна.

Хто забере її з собою

Туди, де ранок із росою,

Де кожний вечір буде тихо

І де забудеться про лихо.

Але все дні собі минали

І Анну досі  не забрали…

Незламна

Чи є душа незламна у тих хто має очі

І бачить сьогодення і строєм ходить мовчки?

Чи носить він у серці образи дівочі

І чи пам’ятає молитви святі строчки?

Чи є незламна думка у тих хто робить дублі

Читаючи з паперу брехню про все навколо?

В наш час біди та зради, де цінності відсутні

Де нас як поні в цирку ганяють всіх по колу.

Чи є незламна віра у тих, хто править службу

У Бога в домі тихо торгуючи хрестами?

Де від біди і горя так моляться натужно

Каліки, вдови, бідні які живуть між нами…

Незмінна синь на небі сяйвом що залита.

І спів природи – навкруги весна,

Але земля моя окопами порита

І гинуть люди, пропадають без кінця.

Все там одне, немає дня ні ночі.

Кожна хвилина – то чиєсь життя.

І слів нема, перед солдатом очі

Тієї що з війни без сну чека.

Страшне кіно – прямий ефір без дублів

Герої гинуть і дублери теж.

Статистів неповинних сотні гублять

Біль та біда не знають меж…

Я дивлюсь старі фото без дублів.

На яких у всіх одяг на виріст,

На яких всі цінують і люблять

Відвертість, турботу та щирість.

На тих фото весна чорно-біла,

Але в серці кольори назавжди.

Тоді сонце по іншому гріло

Напроти якого стояли вони.

Примружені в білих сорочках.

На обличчях ні сліду біди.

Лише сором за мамину строчку

На штанях що вони одягли.

Серце б'ється пітніють долоні,

Але страх усі приховали.

Заради чорно-білих фото в альбомі,

І кольорових, що в серці складали.

Як бути нам поетам на землі?

Що відчувати і кого любити?

Так ще частинка відірвалася в мені

Коли іще одне дитя йшли хоронити.

Я знав багата різних гарних слів.

І жінку міг любу очарувати,

Але немов би втратив все і онімів

Коли про смерть дітей почав читати.

Пропала дівчинка і хлопчика нема.

Батьки поширюють статтю про допомогу

Хтось лайкає, для когось це немов би гра,

А хтось вже третій день шукає по дорогам

Хтось в монітор ліниво гляне і забуде

А хтось не спить, людське дитя шукає.

Отак і серед нас є різні люди -

Одні життя рятують, а інші лиш вбивають.

На зміну йде нова епоха

І вже по заду світ старий.

Традиції протягнуть трохи

І також приймуть вік новий.

Люди звикнуть до нового,

Приймуть  новий лексикон.

Тепер не буде вже святого -

Є інтернет замість ікон…

Коли поглянеш на старого,

Що пережив, про що мовчить,

То не захочеться нового,

А лиш старе все відродить.

Коли в собі ти церкву носиш

І в небесах ти бачиш суть

В безсонні ночі в Бога просиш –

З душі прогнати і заснуть.

Всіх тих кого уже не має

І спогади життя свого,

Але і сам ти точно знаєш

Що не позбавишся цього.

Все залишилося позаду

І дорожить немає чим.

Кохання, відданість і правду

Замінить нам новий режим.

Вірші, які не Богом дані

І музика – технічний ритм.

Всі істини тепер в тумані

І лиш неправди лабіринт…

Але є ті, хто серцем бачить,

Хто без епох, хто зрить у суть.

Для кого Слово ще щось значить

Вони не зрадять,  не здадуть.

Коли в собі ти церкву носиш

І в небесах ти бачиш суть

В безсонні ночі в Бога просиш –

З душі прогнати і заснуть

Всіх тих кого уже не має

І спогади життя свого

Але і сам ти точно знаєш

Що не позбавишся цього

Бухгалтерія – не жарти

Тут потрібно мати розум.

Ми честь поставили на карту

І  здоров’я під загрозу.

Кошти чи малі рахуємо,

Ставим підписи свої.

Перевіряєм і формуємо

Квартальні звіти та річні.

Від моніторів болять очі

І спину вже не врятувати.

Не раз було – що і до ночі

Довелось нам працювати.

Якщо не віриш – спробуй сам.

Познай математичні вихри

Тут нема міста чудесам

Тут тільки ти, папір і цифри.

Цінуйте нас, ми робим тихо

Тяжку роботу кожен час.

Без нас було б велике лихо –

Зарплати б не було у вас…