Моя поезія...

Старенька

Сидить на ослоні старенька, мотає клубочки з ниток.
Похмуро і глухо в хатині, і навіть годинник замовк.
Немає з ким заговорити, з ким випити каву чи чай.
І днює, й ночує старенька з собою сама зазвичай.

Роз'їхались діти й онуки, залишилось тільки чекать.
Відкриті фіранки на вікнах - щоб видно, коли зустрічать.
І дзвонять все рідше і рідше: робота, навчання, садок...
І темно, і тихо в хатині, і навіть годинник замовк.

- 16.12.2021

Валентина Кресанич

Подобається

#3559 в Різне
#917 в Поезія

У тексті є: вірші, поезія, мотивація

Відредаговано: 17.11.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись