Моя поезія...

Дві краплини

Дві краплини дощу,
Що упали на скло,
Вниз скотились
Поволі-поволі...

І тримались разом
Всім негодам на зло,
І раділи
Закохані долі.

Віяв вітер, і все
Розлучити хотів,
Щоби марні
Були їх старання.

Та ні вітер, ні град
Це зробить не зумів...
Бо назавжди
Злилися в коханні.

Дві краплини дощу,
Що упали на скло,
Вже тепер
Не боялись негоди.

Їх тепер назавжди
Зігрівало теплом, -
Вони разом
І в дощ, і в погоду.

Скільки в полі краплин,
Що злилися в одну!
Що попадали
Разом на квіти...

Що згубились в траві,
Зустрічавши весну...
Стільки пар
Є закоханих в світі.

І одним з них щастить -
Вони разом на склі,
Інші губляться
На півдорозі...

Так і люди: одні
У любові й теплі,
Інші - навіть
Зустрітись не в змозі...

- 14.06.2021

Подобається

#3559 в Різне
#917 в Поезія

Відредаговано: 17.11.2022